Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 Бо і тема гармонії <g/> , і тема бунту <g/> , і тема — про яку мова буде далі — смерти — всі вони сприймаються в загальному балянсі збірки як факти й дії <g/> , настрої й пережиття на Україні або поза Україною <g/> , та мало не завжди в якомусь зв'язку з нею <g/> .
doc#9 Не хто інший <g/> , а Богдан Дідицький писав тоді <g/> : « <g/> Ми много полагали на сподіваноє сообщеніє словесне с Україною <g/> .
doc#9 місце поруч і нарівні з М. Старицьким <g/> , — розвиває цілу програму розподілу праці між Галичиною і Великою Україною <g/> : « <g/> До свого часу працювали більш галичани <g/> , але клопоти практичного життя зіпхнули їх переважно на дорогу науки та публіцистики <g/> .
doc#10 Ганцов не написав грубих томів <g/> , кількість його праць теж незначна <g/> , але його голос <g/> , коли вчений забирав його <g/> , звучав упевнено і обґрунтовано і мусів бути визнаний і прийнятий і на Україні <g/> , навіть такими старшими його колегами <g/> , як І. Зілинський3 <g/> ) <g/> , і поза Україною <g/> , де Ганцов здобув собі авторитет через виступи в німецькій науковій пресі і через особисті подорожі й контакти ( <g/> див <g/> .
doc#10 <p> Українське політичне відродження 1917-20 і культурне відродження двадцятих років захопили в свою бурхливу й широку течію чимало людей неукраїнського походження <g/> , яких доля зв'язала з Україною <g/> .
doc#10 її наукова діяльність була неподільно зв'язана з Україною <g/> , Українською Академією Наук і українською мовою <g/> .
doc#16 Це концепція <g/> , яку передбачав Шевченко <g/> , звертаючися до всіх земляків своїх <g/> , живих <g/> , мертвих і ненарожденних <g/> , в Україні і поза Україною сущих <g/> . </p>
doc#24 Покищо твір коментовано тільки з одного боку <g/> : Юрій Гаморак побачив у « <g/> Вертепі <g/> » мистецьку реалізацію ідеї месіянства України <g/> , головну героїню твору — Жінку ототожнив він з Україною і відповідно до всього цього дав такий коментар окремим розділам <g/> : </p><p> Ось у першій частині — « <g/> Сольо неприкаяної лірики <g/> » — прегарними образами розкриває автор основну рису вдачі українця <g/> , його надмірну ліричність <g/> .
doc#24 <p> Коли ми тепер повернемося до героїні твору — Жінки <g/> , ототожнивши її <g/> , слідом за Гамораком <g/> , з Україною — а на це прямо натякає Любченко <g/> , кажучи в « <g/> Слові перед завісою <g/> » <g/> , що вона з'явиться замість уже згадуваної нами « <g/> заквітчаної героїні екзотичних танків <g/> » <g/> , — коли ми до неї повернемося <g/> , то побачимо <g/> , що її сюжетна схема другим пляном повторює щойно нами намічену <g/> .
doc#26 Поза Україною суржика нема <g/> , і вживає його людність України <g/> .
doc#27 Якщо виключимо роки заслання в Тулі <g/> , 1847—1850 <g/> , це суцільні метання між Україною <g/> , Петербурґом і закордоном <g/> .
doc#27 Це не тільки пристрасне заперечення того <g/> , що Куліш називає українськими націоналістами <g/> , а і алюзія <g/> , в посиланні на політику Петра І супроти українських сепаратистів <g/> , на визнання доцільности політичного панування Росії над Україною <g/> .
doc#27 Не тільки в манері поетичного складання в своїх " <g/> Досвітках <g/> ” він іде за слідом Шевченка — се ще дрібниця <g/> , і він пізніше отрясся з тої манери <g/> , — але найбільше фатальне і найбільше трагічне для нього було те <g/> , що до кінця життя він не міг вирватися з того круга понять <g/> , образів та проблем <g/> , які геніяльною рукою поклав перед Україною Шевченко <g/> .
doc#27 Отже <g/> , для нього <g/> , хоч цього він теж прямо і не міг і <g/> , либонь <g/> , не хотів заявити <g/> , такий розподіл функцій між Україною й Росією означав би панування України <g/> , бо політику визначав би дух і функції політики були б тільки виконавчі <g/> .
doc#29 А далі — прощання з Україною <g/> , маршрут Москва — Соловки — небуття <g/> . </p>
doc#31 У зовсім іншому становищі сьогоднішній читач поза Україною сущий <g/> , який не звик до них і хоч-не-хоч сприймає їх як таку ж повноважну частину тексту <g/> , як і та <g/> , де автор справді висловлює свої власні думки <g/> . </p>
doc#35 У своїх віршах він писав <g/> : « <g/> На Україні не один гине <g/> , Україна — море нині червоне <g/> » і далі <g/> : « <g/> Як човен на воді валами ся хвіє <g/> , Так з Україною нашою діє <g/> , І гірше ще — човен пливе водою <g/> , А Україна - в крові <g/> » <g/> .
doc#36 Це наша перша зустріч з Україною <g/> . </p>
doc#36 Але знов таки <g/> , враховуючи його зв'язок з Україною замолоду <g/> , таку можливість не слід відкидати <g/> . </p>
doc#36 <p> Ґе єднали з Україною не лише кревні узи <g/> .