Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 Ціла поема побудована на контрастах <g/> , на неодноразових <g/> , частих і навмисних відступах від логіки <g/> , на патологічному роз'ятрюванні власного й чужих страждань <g/> , на мрії про довічне звільнення себе й усіх інших від цього страждання <g/> . </p>
doc#1 <p> У попередні роки — після повернення із заслання поет <g/> , хмільний від бунтарських <g/> , месницьких ідей <g/> , закликав усіх і кожного до сліпого і неминучого повстання <g/> : </p><p> А щоб збудить </p><p> Хиренну волю <g/> , треба миром <g/> , </p><p> Громадою обух сталить <g/> , </p><p> Та добре вигострить сокиру – </p><p> Та й заходиться вже будить <g/> . </p>
doc#1 А той <g/> , опираючись на всіх « <g/> доброзиждущих <g/> » і « <g/> чистих серцем <g/> » <g/> , звергне « <g/> царя <g/> » <g/> , винного в усіх лихах <g/> , і встановить новий порядок <g/> , за якого запанують братня любов і справедливість <g/> .
doc#1 Це гріх відмови від статевого життя <g/> , гріх неприйняття життя <g/> , неповного користання з усіх благ <g/> , які воно нам дає <g/> .
doc#3 Двоосновні іменники <g/> , успадковані ще від дослов'янської давнини <g/> , існували в усіх трьох родах <g/> , але на середньо- і новоукраїнський періоди вони найкраще збереглися в іменниках середнього роду <g/> .
doc#3 Тут досить нагадати <g/> , що за первісне значення прикметника дъвои <g/> , дъвоя <g/> , дьвоє слід уважати « <g/> подвійний <g/> , двоякий <g/> » <g/> , що він міг набирати дистрибутивного <g/> , колективного і збірного значень <g/> , але первісно в усіх значеннях узгоджувався зі своїм іменником у роді <g/> , відмінку й числі <g/> , напр <g/> .
doc#4 Це така сама співгра поетичного й апоетичного <g/> , як у доборі слів і синтаксичних конструкцій <g/> , і кінцевий ефект усіх цих засобів — специфічна <g/> , неповторна <g/> , суто особиста дикція поезії Наталі Лівицької-Холодної <g/> .
doc#6 В процесі “ <g/> розгадування <g/> ” мистецького кросворду <g/> , в процесі переідентифікування знаних речей стверджується їхня речевість і осягається синтеза <g/> : речевість розречевлюсться <g/> , за видимістю розкриваються сутності <g/> , і глядач <g/> , ведений вправною рукою мистця <g/> , бачить сутність усіх сутностей <g/> , яка для Курилика <g/> , як і для Сковороди <g/> , є Бог <g/> . </p>
doc#6 Як відомо <g/> , Піт Мондріян <g/> , коли він перейшов до абстрактно-геометричних композицій <g/> , уживав усіх кольорів <g/> , крім зеленого <g/> , бо цей останній був <g/> , на його думку <g/> , найменш абстрактний <g/> , “ <g/> найприродніший <g/> ” <g/> .
doc#8 І манера його систематично навмисне переплутувати прізвища ( <g/> Присяжнюк — Позичанюк <g/> ) <g/> , і манера в усіх чужих статтях ловити свої думки і потім вигукувати <g/> : " <g/> Ага <g/> , " <g/> Die Neue Zeitung <g/> " пише <g/> …
doc#9 Вона <g/> , насамперед <g/> , відкидає обвинувачення в тому <g/> , що тогочасна українська літературна мова мала штучний характер <g/> : « <g/> Наша новітня літературна мова може показатися видуманою <g/> , робленою <g/> , знеповажаючим критикам перш усього через те <g/> , що вона виявляє велику силу власне таки народних слів <g/> , тільки невідомих <g/> »1. Це удар по І. Нечуєві-Левицькому <g/> , який <g/> , дарма що в теорії визнавав участь усіх говірок у розвитку літературної мови <g/> , практично відкидав як ненароднє все <g/> , що не входило до мовного узусу милої його серцю Надросянщини <g/> .
doc#9 <p> Як бачимо <g/> , І. Франко <g/> , визнаючи в романтичному дусі принципово однакову цінність усіх говірок <g/> , як виявів різнобічности народної творчости <g/> , фактично сходить з позиції державницької <g/> , яка завжди вимагає уніфікації для одного життя <g/> , а значить і уніфікації народної мови <g/> .
doc#9 Маємо на увазі такі рядки з листа Лесі Українки до Йосипа Маковея з 16.01.1894 р. <g/> : « <g/> Я тільки думаю <g/> , що зовсім нема чого ставити питання про перемогу того чи іншого діялекта <g/> , адже літературна мова мусить витворитись з усіх діялектів <g/> , без жадного насильства <g/> , сварки й колотнечі <g/> .
doc#9 З усіх діялектів витворюється літературна мова <g/> »1. Це загальне твердження потрібне Б. Грінченкові не само по собі <g/> , а щоб пристосувати його до української літературної мови — і навіть ще вужче — спеціяльно з'ясувати ролю й питому вагу галицьких мовних елементів в українській літературній мові <g/> .
doc#9 В лексиці вона широко користається з західноукраїнських словарних фондів в усіх головніших лексичних сферах <g/> .
doc#9 Та все-таки ці впливи були <g/> , тільки ширилося не нове <g/> , а старе <g/> , вже наявне до 1920 р. З цього погляду можна говорити про те <g/> , що галицькі впливи на літературну мову тривають впродовж усіх двадцятьох років <g/> . </p>
doc#9 Але мова не логіка і зовсім не повинна в усіх деталях своєї структури коритися вимогам логіки <g/> .
doc#9 <p> Вона виявляє майже в усіх своїх складниках галицьке походження <g/> .
doc#9 Н. Янко-Триницька висловила думку <g/> , що « <g/> варіябельність усіх елементів мови <g/> , що так різноманітно виявляється в мові Котляревського <g/> , є неминуча на перших етапах розвитку всякої літературної мови <g/> »lxxxiv <g/> .
doc#10 Але Курило вдалося в статті “ <g/> До питання про походження північно-українських рефлексів о — ue <g/> , we <g/> , wy <g/> , е <g/> ”11 <g/> ) — Ганцов уже не міг тоді писати філологічних статтів - не тільки побільшити відповідний матеріал із старих діалектологічних записів <g/> , а і довести <g/> , що в усіх цих випадках ідеться про секундарні зміни дифтонгів <g/> , спричинені польським впливом <g/> , або й про зміни характеру наголосу <g/> , спричинені південно-російським впливом <g/> , — ті й ті наявні виключно в межових говірках <g/> . </p>