Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Усе робилося по закону <g/> .
doc#0 Усе це <g/> , як на закордоння <g/> , були солідні досягнення <g/> .
doc#0 Усе це було занадто короткочасне <g/> , щоб тут містечка й села випробувати на доктрину Сковороди <g/> .
doc#0 Усе в цілому не надто high brow <g/> , але і не якась гопакерія <g/> . </p>
doc#0 Усе <g/> , що тут сказано й показане <g/> , має в собі риси смішности <g/> .
doc#0 Усе це було безвартісне <g/> .
doc#1 Глава XIV <g/> » <g/> ) </p> <p> Усе в цьому уривку є характерним — і ототожнення помсти із справедливістю <g/> , відмова від правосуддя в ім'я самосуду юрби <g/> , і апотеоза жорстокости <g/> , сліпого й кривавого бунту <g/> , і видіння раю <g/> , який настане після тріюмфу народної помсти <g/> .
doc#1 <p> Усе решта в цій главі присвячене благодаті Господнього милосердя <g/> : « <g/> Я буду для Ізраїлю <g/> , як роса <g/> : розцвіте він <g/> , неначе лілея <g/> » і т. д. У Т. Шевченка співвідношення обох частин якраз зворотнє <g/> : із сімнадцяти рядків вірша тільки в п'ятьох говориться про щасливе майбутнє <g/> . </p>
doc#3 <p> Усе <g/> , здається <g/> , вимагає допущення наших конструкцій до літературної мови — і дані літератури останнього півтора століття і показники діялектології <g/> .
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Україні <g/> » <g/> ) </p> <p> Усе це — прекрасні поезії <g/> , але <g/> , взяті на терези дій- сности <g/> , важать мало <g/> , бо <g/> , кажучи словами самої поетки в тому ж вірші <g/> , все це « <g/> вічний міт в серцях мандрівних злидарів <g/> » <g/> .
doc#5 Усе було нормальне в цьому нормальному забуренні білка <g/> , і все кінчилося нормально <g/> .
doc#5 Усе тільки білок <g/> , тільки стандартні реакції його <g/> , тільки його нормальні забурення <g/> , що менше з них ми звемо коханням <g/> , а більше <g/> , що вивершується повним розкладом білка <g/> , – смертю <g/> : « <g/> Смерть нізвідки не приходить <g/> , а постійно пробуває в середині нас <g/> …
doc#5 Усе таки імена Кіркеґора й Кайзерлінґа не даремно з'являються на сторінках « <g/> Невеличкої драми <g/> » <g/> .
doc#5 <p> Усе це робить видання « <g/> Невеличкої драми <g/> » подією <g/> .
doc#6 <p> Усе це великою мірою правда <g/> , але далеко не повна правда <g/> , а не повна правда — це й неправда <g/> .
doc#6 Усе це <g/> , можна думати <g/> , було засобами децентралізації й детеатралізації картини <g/> .
doc#6 Усе це не показує Курилика тонким ерудитом і знавцем літератури <g/> , особливо новітньої <g/> , хоч знаємо <g/> , що в дитинстві і в ранній молодості він читав багато й жадібно <g/> . </p>
doc#6 <p> Усе це не виключає зв'язків Курилика з людьми іншого трибу й гатунку <g/> , але біографія його <g/> , взята як цілість <g/> , розцінювана з погляду соціяльного статусу і абстрагуючися від його внутрішнього життя <g/> , показує власне його піднесення від рівня нижчих кляс його дитинства до рівня нижчої середньої кляси його дорослого віку <g/> .
doc#6 Усе таки спостерігаємо її на цій виставці <g/> , в “ <g/> Замерзлі вікна і хлопець у молитві <g/> ” ( <g/> ч. 3 <g/> ) як прямокутники вікон <g/> , стіни й підлоги <g/> ; в “ <g/> Доїння корів <g/> ” площина <g/> , побутово вмотивована як двері в протиставленні до стіни <g/> , винесена в центр картини ( <g/> ч. 6 <g/> ) <g/> .
doc#6 Усе в ньому зроблено хибно <g/> , безнадійно хибно <g/> !