This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 | , у серці - гнів <g/> . Нема місця іншим почуттям <g/> , над | усіма | панує одне — мста <g/> , око за око <g/> , один з двох мусить |
doc#2 | ми бачимо його <g/> . « <g/> Лише в один кінець сліди <g/> » <g/> , — тут | увесь | образ загибелі <g/> . « <g/> Упали вежі <g/> , впали стіни <g/> , і |
doc#2 | тому <g/> , що те <g/> , що мало б за таких умов стати епосом <g/> , | усе | таки зберігає властивості лірики <g/> . Як |
doc#2 | по пустих дорогах </p><p> мені доручить мовчки меч </p><p> | увесь | у щербі <g/> . Безумна з горя <g/> , </p><p> я крикну місяцю і зорям </p><p> у |
doc#3 | словника <g/> . Там парували безрух та спокій <g/> , | усе | застигло там навіки ( <g/> чи до нового -надцятито- |
doc#3 | ще від дослов'янської давнини <g/> , існували в | усіх | трьох родах <g/> , але на середньо- і |
doc#3 | і збірного значень <g/> , але первісно в | усіх | значеннях узгоджувався зі своїм іменником у |
doc#3 | про діялектну основу літературної мови <g/> . </p><p> | Усе | <g/> , здається <g/> , вимагає допущення наших |
doc#4 | роду пролог до моєї статті ( <g/> не обов'язковий <g/> , як | усі | прологи <g/> ! <g/> ) <g/> , — знаю свою тему <g/> , знаю свої свідомо |
doc#4 | завжди пише про себе <g/> . Але про себе в зустрічах з | усім | довкіллям і в реакції на це довкілля <g/> . Тому ми |
doc#4 | навчилася рибу ловить <g/> ! » — </p><p> перед нами <g/> , всупереч | усьому | <g/> , родинна ідилія <g/> , щастя людського розуміння й |
doc#4 | типу <g/> . Але <g/> , кажучи по-обивательському <g/> , роман — | усе | таки дія і рух уперед <g/> . </p><p> Натомість у збірці поезій |
doc#4 | спонтанна <g/> , чи це літературний засіб <g/> ? | Усі | ті обставини <g/> , про які тут говорилося <g/> , схиляють |
doc#4 | Російської імперії привела до розправи з | усім | тим <g/> , що не відповідало партійній догмі <g/> , — з |
doc#4 | , а тим самим неправда <g/> . Бо <g/> , кінець-кінцем <g/> , | усе | в літературі — засоби <g/> , але самі засоби — це ще не |
doc#4 | проявів діяльности й світосприймання в | усій | історії цієї неспокійної істоти — людини <g/> . |
doc#4 | ночі — це « <g/> в вуха глухо вдарить чорний молот <g/> » <g/> , — | увесь | краєвид зрушений із своїх основ <g/> , його рух |
doc#4 | , де « <g/> тюльпани паленіють І з неба тисячі зірок <g/> » — | усе | суто книжкового походження <g/> . </p><p> В одному вірші |
doc#4 | пожаром </p><p> і студиш холодом пустель <g/> . </p><p> ( <g/> « <g/> Україні <g/> » <g/> ) </p><p> | Усе | це — прекрасні поезії <g/> , але <g/> , взяті на терези дій- |
doc#4 | і синтаксичних конструкцій <g/> , і кінцевий ефект | усіх | цих засобів — специфічна <g/> , неповторна <g/> , суто |