This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 | , собаки <g/> , </p><p> Собак напоять <g/> … </p><p> ( <g/> « <g/> Осії <g/> . Глава XIV <g/> » <g/> ) </p><p> | Усе | в цьому уривку є характерним — і ототожнення |
doc#1 | , на мрії про довічне звільнення себе й | усіх | інших від цього страждання <g/> . </p><p> Щодо стилю <g/> , то це |
doc#1 | . А однак <g/> , поема побудована на контрастах в | усьому | - починаючи від словника й кінчаючи віршованим |
doc#1 | у найближчому майбутньому <g/> , а завершує | усе | образ гармонійного суспільства <g/> , |
doc#1 | і пропускає через себе всі образи своєї поезії <g/> , | усі | образи реальности <g/> . Вірш стає панхронічним та |
doc#1 | і Weltanschauung <g/> . В останній рік його життя | усі | теми и проблеми попередніх років одна за одною |
doc#1 | від бунтарських <g/> , месницьких ідей <g/> , закликав | усіх | і кожного до сліпого і неминучого повстання <g/> : </p><p> А |
doc#1 | , і вже не скажемо чинові рук наших <g/> : Боже наш <g/> » <g/> . </p><p> | Усе | решта в цій главі присвячене благодаті |
doc#1 | у чотирьох версіях вірша « <g/> Молитва <g/> » ( <g/> | усі | вони написані наприкінці травня 1860 р. <g/> ) <g/> . |
doc#1 | від 31 травня поет навіть готовий віддати царям | усі | « <g/> добра <g/> » цього світу <g/> : </p><p> Тим неситим очам <g/> , </p><p> Земним |
doc#1 | праці і щастя духовної зосередженості так | увесь | конфлікт переноситься із соціяльного пляну у |
doc#1 | рукам <g/> » та « <g/> чистим серцем <g/> » <g/> , щоб ниспослав | усім | — я підкреслюю <g/> : усім — « <g/> єдиномисліє <g/> » і « |
doc#1 | серцем <g/> » <g/> , щоб ниспослав усім — я підкреслюю <g/> : | усім | — « <g/> єдиномисліє <g/> » і « <g/> братолюбіє <g/> » <g/> . </p><p> Т. Шевченко не |
doc#1 | » і « <g/> чистих серцем <g/> » <g/> , звергне « <g/> царя <g/> » <g/> , винного в | усіх | лихах <g/> , і встановить новий порядок <g/> , за якого |
doc#1 | неприйняття життя <g/> , неповного користання з | усіх | благ <g/> , які воно нам дає <g/> . Це гріх целібату <g/> , що його |
doc#1 | гармонії Всесвіту <g/> , Т. Шевченко приймав | усі | сторони і прояви життя <g/> , крім одного — зла <g/> . Ніщо |
doc#1 | отечества чужого <g/> » <g/> . Але сам дуб <g/> , себто Україна <g/> , | усе | ще повен життя <g/> , глибоко в корінні <g/> : </p><p> А од коріння |
doc#1 | коріння ( <g/> селянство <g/> , трудовий люд « <g/> Молитви <g/> » <g/> ) | усе | ще живе й пускає зелені пагони <g/> . У своєму падінні |
doc#1 | в цьому напрямі <g/> . Ниток <g/> , котрі зв'язують | усі | періоди докупи <g/> , в одне живе ціле <g/> , набагато |
doc#2 | можна говорити про аскетизм у поезії <g/> , то це він <g/> . | Увесь | вірш - простий перелік <g/> . Жадних підкреслень <g/> . |