Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#37 Навіть Осмаччин досить недвозначний натяк на московський зв'язок викликав у мені обурення — й нерозуміння <g/> . </p>
doc#10 У ( <g/> 13 <g/> ) вона публікує матеріали <g/> , зв'язані з звичаєм “ <g/> водити перегеню <g/> ” <g/> , ( <g/> 22 <g/> ) дає матеріал до молдавського весілля <g/> , в ( <g/> 19 <g/> ) знаходимо дуже цікаві зразки голосінь ( <g/> 19 <g/> , 7 <g/> ) <g/> , примов ( <g/> 19 <g/> , 11 <g/> , також 22 <g/> , 48 <g/> ) <g/> , казок ( <g/> 19 <g/> , 12 <g/> , також 32 <g/> , 51 <g/> , 55 <g/> ) <g/> , переказів тощо <g/> . </p>
doc#40 Чим яскравіше ми уявляємо ці предмети <g/> , тим більший буває нахил поставити присудок у формі <g/> , що вказувала б на них <g/> , себто в множині <g/> , напр <g/> .
doc#75 І я це роблю у міру сил своїх <g/> .
doc#27 <p> У парафразі невтральною мовою ці уривки можна було б віддати так <g/> : </p><p> Я наказав слугам негайно знайти плахту <g/> , сорочку з ляховками і стрічки <g/> .
doc#6 <p> Логіка композиції картини говорить про інше <g/> , хоч <g/> , з другого боку <g/> , сила релігійного переконання могла створювати ілюзію щастя у визнанні й прийнятті своєї малости <g/> . </p>
doc#9 <p> « <g/> Коли р. 1862 почали виходити " <g/> Вечерниці <g/> " і саме тоді прийшов транспорт книжок українських <g/> , почався у нас перелом щодо думки про язик літературний <g/> »3. Але найбільше значення мав усе-таки Шевченків вплив <g/> .
doc#40 : « <g/> Жінки начиння миють у потоці <g/> , бряжчать мідяні кухлі <g/> , грають іскри від сонця на червоній мокрій глині <g/> » ( <g/> Укр <g/> .
doc#1 Тема самотности <g/> , старости <g/> , очікування смерти <g/> , що розкривається у роздумах суб'єктивного ліричного персонажа <g/> , переростає у філософський узагальнюючий висновок про нікчемність і жалюгідність людини <g/> , кинутої у цей світ <g/> .
doc#80 <p> У Бенвенути мішалися два пляни викладу історія одержимости музикою <g/> , проектованої на кохання <g/> , з одного боку <g/> , а з другого <g/> , деталі щоденника <g/> , в якому мало не кожне слово <g/> , рух <g/> , вчинок і лист коханого заслуговують на увагу <g/> , як також і деталі його й її щоденного життя <g/> .
doc#40 У першому випадку йдеться про двох людей <g/> , що обидва були в шкірянках <g/> , у другому виходить <g/> , що в шкірянці була тільки одна людина <g/> , а саме друга <g/> .
doc#40 <p> Таким чином у сучасній українській літературній мові є два основні способи змінювати вид <g/> : </p><p> 1. Первісно-недоконані дієслова бити <g/> , штовхати <g/> , брати </p><p> → доконані </p><p> Засоби <g/> : приростки <g/> , головне по- <g/> , за- побити </p><p> наростки -ну- <g/> , -и- штовхнути </p><p> як рештка —- подекуди суплеція основ взяти </p><p> 2. Доконані сприростковані убити <g/> , виштовхати <g/> , за </p><p> брати <g/> , розрізати </p><p> → недоконані </p><p> Засоби <g/> : наростки -а- <g/> , -ува- ( <g/> з чергуванням деяких приголосних </p><p> перед ними <g/> ) убивати <g/> , виштовхувати </p><p> 9рідше — пересунення наголосу </p><p> на наросток розрізати </p><p> як рештка — чергування голосних </p><p> у корені ( <g/> е <g/> : и <g/> , є <g/> : і <g/> , о <g/> : а <g/> ) забирати </p><p> б <g/> ) внутрішньо-видові відтінки дієслів </p><p> Особливим багатством внутрішньо-видових відтінків відзначається доконаний вид <g/> .
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Вилазить місяць <g/> » <g/> ) </p><p> Читаєш це <g/> , і в пам'яті виринає приспів першої з Малерових незрівнянних « <g/> Пісень про землю <g/> » — « <g/> Dunkel ist das Leben <g/> , ist der Tod <g/> » <g/> , - гіркий і тужний підсумок китайської мудрости тисячоліть ( <g/> у німецькому перекладі Ганса Бетґе <g/> ) <g/> , далекосхідня паралеля мотивам Іова <g/> , але без його — попри все — віри в Бога <g/> . </p>
doc#65 <p> Мовознавці і не-мовознавці <g/> , що дбають за збереження української мови <g/> , можуть бути стривожені заниканням у ній багатьох продуктивних рис <g/> , що визначають її своєрідність <g/> .
doc#81 Я з болем згадую про те <g/> , що <g/> , мабуть <g/> , йому лишалося менше <g/> , ніж два роки життя <g/> , і що чатувала на нього страшна смерть у приниженні й муці <g/> .
doc#40 Приміром звук о <g/> , коли ми кажемо коза і коли ми кажемо козу <g/> , вимовляється не зовсім однаково <g/> : в другому випадку його вимова ближча до у або <g/> , як кажуть <g/> , більше звужена <g/> .
doc#15 Нарешті <g/> , навіть у літературі ми зустрічаємо такі речення <g/> , де тяжко було б щонебудь дорозумівати [ <g/> подразумовать <g/> ] <g/> , але їм тим не менше <g/> , тяжко відмовити права називатися реченням [ <g/> чому <g/> ?
doc#81 Це була доба диктаторів <g/> : на всю Україну таким був Постишев <g/> , під ним у справах культури — Хвиля <g/> , під Хвилею у мовознавстві — Каганович <g/> , як у літературі — Микитенко тощо <g/> . </p>
doc#47 » Питання містить у собі відповідь <g/> .
doc#80 <p> Рецензенти трьох книжок Домонтовича <g/> , виданих у Києві у 1928— 1930 роках <g/> , одностайно нападають на ці видання за їхній еротизм <g/> , який вони одначе в тій пуританській системі навіть не наважуються назвати цим страшним словом <g/> , то заступаючи його « <g/> психологізмом <g/> » ( <g/> Ф. Якубовський <g/> .