Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 І тому так просто і логічно включаються тут мотиви сирітки <g/> , що втратила матір <g/> , Вітряниці <g/> , що оплакує всіх мертвих <g/> , і - чудо поєднання особистого з універсальним — тут ще з'являється і зовсім не дисгармонує вірш « <g/> На труну Ольжичеві <g/> » <g/> , і за ним так само логічно йдуть вірші про частування мертвих членів роду в передріздвяну пору <g/> , і далі завершення кола - похоронно-народжувальне сумно-радісне свято зимового сонцевороту <g/> . </p>
doc#66 Але коли в Юді заговорила любов до Христа — тут зрада стає остаточно нестерпною <g/> .
doc#0 , та таки Швейк — тут ці два сходяться <g/> .
doc#56 У тім то й справа <g/> , що мова Смотрича <g/> , як і — тут я наважуюся вперше вжити слова всупереч йому самому — як і поезія Смотрича — мова українського міського інтелігента <g/> , урбаністична ( <g/> хоч і без « <g/> виття <g/> , по- ідіотському <g/> , простого <g/> , заводу <g/> » <g/> ) <g/> , хоч не розриває зв'язку з традицією <g/> . </p>
doc#21 <p> Писати літературні твори <g/> , обговорювати їх — тут перешкод не ставлено <g/> .
doc#81 тут він робив павзу і закінчував <g/> : — <g/>
doc#72 Ось як змальовує авторка враження своїх героїв — молодих революціонерів з підросійської України — від мітингу у Львові <g/> : “ <g/> Тут <g/> , серед сеї блискучої юрби <g/> , в залі <g/> , залитій світлом — він чує мову своїх степів <g/> , своїх ланів <g/> , мову <g/> , якою говорять ті брати його <g/> , що живуть в тісних халупках без світу й повітря <g/> .
doc#72 <p> Кілька років до цього один з керівників української партійної організації Затонський прямо сказав <g/> : “ <g/> Тут партія большевиків <g/> , як і більшість промислового пролетаріяту <g/> , складається <g/> , головним чином <g/> , із руських ( <g/> великоросів <g/> ) <g/> , якщо не по національності <g/> , то по культурі <g/> ” ( <g/> <g/> Комуніст <g/> ” 1918 <g/> , 3-4. Цитую з <g/> : Левинський 14 <g/> ) <g/> .
doc#10 Так Ганцов уважає <g/> , що в українській мові рефлексом *dj було дж <g/> , в противагу російському ж ( <g/> ходжу — 6 <g/> , 262 <g/> ) <g/> ; він відкидає припущення про те <g/> , що в українській мові будь-коли приголосні м'якшилися перед е ( <g/> 6 <g/> , 263 <g/> ) і відповідно до цього приймає перехід е в о тільки в закритих складах ( <g/> 6 <g/> , 263 <g/> ; 7 <g/> , 188 <g/> ) <g/> ; хоч <g/> , розглядаючи пи тання про форми з о типу льон <g/> , сльози <g/> , сьомий <g/> , Ганцов кидає не цілком ясну фразу <g/> , що “ <g/> тут о могло постати з е через те <g/> , що приголосні перед е з тієї або іншої причини залишалися м'які <g/> ” ( <g/> 7 <g/> , 189 <g/> ) <g/> , — з чого мало б випливати <g/> , що він таки визнавав первісну м'якість приголосних перед е <g/> ; він приймає перехід л в нескладове у після ъ перед приголосним за доісторичне явище <g/> , так само як перехід ґ в г ( <g/> 6 <g/> , 265 <g/> ) <g/> ; він уважає за доісторичну українську зміну ъ <g/> , ь в и перед й ( <g/> 13 <g/> , 82 <g/> ) <g/> .
doc#6 Тут і в багатьох інших своїх творах Курилик виразно стверджує позамалярський <g/> , оповідний <g/> , квазі-фотографічний характер свого мистецтва <g/> .
doc#12 “ А я кажу <g/> : „Я тут <g/> !
doc#98 Було це на Кірова <g/> , 4 <g/> , в коридорі <g/> . Якби коридори відтворювали минуле <g/> </p><p> Тут не все просто <g/> , одначе <g/> . Казенна біографія Леонида Миколайовича ( <g/> « <g/> Письменники Радянської України
doc#84 тут я мушу спинитися і замислитися <g/> .
doc#81 Тут ще тулилася українська мова <g/> , центр і благородна дільниця були російські <g/> .