Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 <p> Чудо в Штрасгофі </p><p> Перед Пляуеном треба було ще пройти випробування Штрасгофу <g/> .
doc#0 Владі треба коритися <g/> .
doc#0 І поїзд тут <g/> , на бічній лінії <g/> , ішов за розкладом <g/> , і до вагонів не треба було прокладати шлях через голови співгромадян <g/> .
doc#0 Але вже незаперечно його фантазією було <g/> , що латинкою його ім'я треба було писати Eaghor <g/> . </p>
doc#0 Треба було встигнути до однієї <g/> , швидко цю щербу там проковтнути і встигнути до ще однієї <g/> , іншої їдальні <g/> .
doc#0 ( <g/> Якщо вже наважитися на такі кондуїти <g/> , треба було б спершу видати його твори <g/> .
doc#0 Насамперед <g/> , треба скинути з рахунку ту індивідуальну рису <g/> , якою щедро наділив його Гашек — тупоумність <g/> , blbost <g/> , риса не істотна <g/> , а маскувальна <g/> .
doc#1 Чи треба це розуміти як метафору <g/> , — тобто — « <g/> помолоділи духом <g/> » <g/> ?
doc#1 <p> Чи треба додавати <g/> , що останній рядок знову поглиблює двозначність <g/> ?
doc#1 <p> У попередні роки — після повернення із заслання поет <g/> , хмільний від бунтарських <g/> , месницьких ідей <g/> , закликав усіх і кожного до сліпого і неминучого повстання <g/> : </p><p> А щоб збудить </p><p> Хиренну волю <g/> , треба миром <g/> , </p><p> Громадою обух сталить <g/> , </p><p> Та добре вигострить сокиру – </p><p> Та й заходиться вже будить <g/> . </p>
doc#2 <p> Треба бути справді великим поетом і треба твердо знати <g/> , чого хочеш <g/> , щоб не нагородити пишними епітетами ці південні овочі <g/> , ці пишні виноградні лози <g/> , цю розкішну збрую <g/> , блиск цього срібла <g/> .
doc#2 <p> Треба бути справді великим поетом і треба твердо знати <g/> , чого хочеш <g/> , щоб не нагородити пишними епітетами ці південні овочі <g/> , ці пишні виноградні лози <g/> , цю розкішну збрую <g/> , блиск цього срібла <g/> .
doc#2 Але треба кінчати <g/> , і кінчити <g/> , мабуть <g/> , треба тим <g/> , як незвичайно ці мініятюрки поєднуються в цілість <g/> .
doc#2 Але треба кінчати <g/> , і кінчити <g/> , мабуть <g/> , треба тим <g/> , як незвичайно ці мініятюрки поєднуються в цілість <g/> .
doc#4 Невже треба було друкувати всі вірші « <g/> ковбасою <g/> » <g/> ?
doc#4 Хатка перешкоджає <g/> , її треба знести <g/> .
doc#4 І кольори сонця й неба <g/> , що про них двічі згадує поетка — « <g/> небо <g/> , як золотосиній стяг <g/> » і — </p><p> Треба знов піймати за гриву </p><p> голубого коня </p><p> і летіти чи в град <g/> , чи в зливу <g/> , </p><p> чи в золото дня <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Настрій <g/> » <g/> ) </p><p> і далі не перевелися <g/> , хоч не можу сказати <g/> , що їх не буває в інших країнах <g/> . </p>
doc#4 На честь поетки як громадянки ( <g/> бо як поетка вона має право на будь-які міти <g/> ) треба <g/> , одначе <g/> , сказати <g/> , що вона сама усвідомлює уявність цієї тематики і образности <g/> , і <g/> , якщо це все існувало в такій формі й таких барвах у минулому <g/> , невідтворність його тепер <g/> , коли навіть </p><p><g/> …
doc#4 Та все таки поріг <g/> , що його треба переступити — страшний <g/> , і поетка уявляє його не як трі- юмф <g/> , а себе не пишною нареченою Господньою <g/> , а « <g/> закуреною <g/> , босою <g/> …
doc#4 Вони є <g/> , але їх треба шукати <g/> , вони роблять вірш віршем <g/> , але вони ніби присипані течією невимушеної мови <g/> , наближеної до прози <g/> .