This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | не спромігся <g/> . </p><p> Чудо в Штрасгофі </p><p> Перед Пляуеном | треба | було ще пройти випробування Штрасгофу <g/> . У |
doc#0 | сумніву <g/> , це були представники влади <g/> . Владі | треба | коритися <g/> . Крім того <g/> , все-таки це була Австрія <g/> , |
doc#0 | бічній лінії <g/> , ішов за розкладом <g/> , і до вагонів не | треба | було прокладати шлях через голови |
doc#0 | його фантазією було <g/> , що латинкою його ім'я | треба | було писати Eaghor <g/> . </p><p> У журналі вимагалося <g/> , щоб |
doc#0 | в їдальнях півгодини від полудня і тільки тоді <g/> . | Треба | було встигнути до однієї <g/> , швидко цю щербу там |
doc#0 | нічого <g/> . ( <g/> Якщо вже наважитися на такі кондуїти <g/> , | треба | було б спершу видати його твори <g/> . <g/> ) Тим менше |
doc#0 | наче зовсім відмінних постатей <g/> . Насамперед <g/> , | треба | скинути з рахунку ту індивідуальну рису <g/> , якою |
doc#1 | » <g/> . Але чому після того йде « <g/> помолоділи <g/> » <g/> ? Чи | треба | це розуміти як метафору <g/> , — тобто — « <g/> помолоділи |
doc#1 | не мають <g/> , </p><p> В'ються-гнуться та співають <g/> . </p><p> Чи | треба | додавати <g/> , що останній рядок знову поглиблює |
doc#1 | повстання <g/> : </p><p> А щоб збудить </p><p> Хиренну волю <g/> , | треба | миром <g/> , </p><p> Громадою обух сталить <g/> , </p><p> Та добре |
doc#2 | лоз <g/> , </p><p> із Угор — збруя і комоні <g/> , </p><p> і срібло з Чех <g/> . </p><p> | Треба | бути справді великим поетом і треба твердо |
doc#2 | з Чех <g/> . </p><p> Треба бути справді великим поетом і | треба | твердо знати <g/> , чого хочеш <g/> , щоб не нагородити |
doc#2 | кожний з них заново і зазирати в них глибше <g/> . Але | треба | кінчати <g/> , і кінчити <g/> , мабуть <g/> , треба тим <g/> , як |
doc#2 | глибше <g/> . Але треба кінчати <g/> , і кінчити <g/> , мабуть <g/> , | треба | тим <g/> , як незвичайно ці мініятюрки поєднуються в |
doc#4 | , щоб кожний вірш мав свою сторінку <g/> ? Невже | треба | було друкувати всі вірші « <g/> ковбасою <g/> » <g/> ? Але потім |
doc#4 | величезне будівництво <g/> . Хатка перешкоджає <g/> , її | треба | знести <g/> . Філемон ще намагається не помічати |
doc#4 | згадує поетка — « <g/> небо <g/> , як золотосиній стяг <g/> » і — </p><p> | Треба | знов піймати за гриву </p><p> голубого коня </p><p> і летіти чи в |
doc#4 | ( <g/> бо як поетка вона має право на будь-які міти <g/> ) | треба | <g/> , одначе <g/> , сказати <g/> , що вона сама усвідомлює |
doc#4 | над кимсь іншим <g/> . Та все таки поріг <g/> , що його | треба | переступити — страшний <g/> , і поетка уявляє його не |
doc#4 | автоматизмові сприймання <g/> . Вони є <g/> , але їх | треба | шукати <g/> , вони роблять вірш віршем <g/> , але вони ніби |