Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#20 Це був справжній сюрприз знайти його тепер <g/> , знаного тільки на вигляд і вже кілька років тому <g/> .
doc#21 Націоналісти традиційного напряму стояли осторонь діяльності МУРу <g/> : мельниківці видавали свій ортодоксальний “ <g/> Орлик <g/> ” <g/> , ортодоксальні бандерівці видали число “ <g/> Літературно-наукового вісника <g/> ” — з цією почесною назвою <g/> , але на тому справа й урвалася <g/> . </p>
doc#22 <p> Бо є своя солодкість у безґрунтянстві і в жадобі ґрунту <g/> , і ще не знати <g/> , де першопричина сучасного безґрунтянства <g/> : в зовнішній механіці воєн і революцій <g/> , — чи в тому <g/> , що в душі людини зродилася дика туга за безґрунтям <g/> ?
doc#23 Тому Петренкова поезія кінчається не висловом надії <g/> , а розпачливим запитанням- констатацією <g/> : </p><p> Нащо ж мене покинули </p><p> Думи мої <g/> , думи <g/> ! </p>
doc#24 Так постають « <g/> Пантоміма <g/> » — розділ про українських дітей <g/> , « <g/> Лялькове дійство <g/> , або повстання крови <g/> » — розділ про українську молодь як передовика нації і про нову українську жінку « <g/> друга <g/> , коханку й матір <g/> » <g/> , і вже тільки по тому показано самого героя в розділі « <g/> Атлетика <g/> » <g/> . </p>
doc#25 Написана к. 1898 р. <g/> , вперше надрукована 1929 р. в тому ж “ <g/> Українському діалектологічному збірнику <g/> ” <g/> , 2. Друга оборона прав української літературної мови <g/> , викликана протиукраїнською статтею в “ <g/> Киевлянине <g/> ” ч. 49 з 1898 р. </p><p> 10.“ <g/> Что такое малорусская ( <g/> южнорусская <g/> ) речь <g/> ?
doc#26 <p> « <g/> Поради <g/> » ці були потрібні тому <g/> , що Квітка ніколи так не писав <g/> .
doc#27 До таких рис належать діялогізація <g/> , надмір вульгаризмів або димінутивів <g/> , тупцювання на тому самому слові <g/> , синтакса сурядности й перелічення <g/> , уникання чужих слів через описові або неточні власномовні відповідники ( <g/> у Квітки в листі до Шевченка <g/> , 1841 <g/> : « <g/> не у тую хату надписав <g/> »— не на ту адресу <g/> ; « <g/> будуть усякі народи <g/> » — кляси суспільства <g/> ) абож через народню фонетику або й народню етимологію <g/> , оперування суто місцевими фактами як загальновідомими ( <g/> у Квітки в листі до Шевченка <g/> , 1841 <g/> : « <g/> чую <g/> , що Ви лучче малюєте <g/> , чим Борисівський іконописець <g/> » <g/> ) <g/> , надмір вигуків <g/> , прислів'їв <g/> , самоперебивань тощо <g/> .
doc#28 <p> На цьому можна було б ці короткі зауваги закінчити <g/> , але доводиться зробити ще одне застереження <g/> : найдоцільніше було б подати перші 5 статтів у тому порядку <g/> , в якому вище перелічені імена поетів <g/> , членів п'ятірки <g/> .
doc#29 Поперше <g/> , тому <g/> , що театр — мистецтво <g/> , яке живе тільки в людських душах <g/> .
doc#30 Тому й пишу поза чергою — в інтересах самозбереження і простого самовиживання <g/> . </p>
doc#31 <p> У тому ж випуску « <g/> Культури і побуту <g/> » <g/> , на тій самій сторінці вміщено відповідь-памфлет Хвильового « <g/> Про " <g/> сатану в бочці <g/> ” <g/> , або про графоманів <g/> , спекулянтів та інших " <g/> просвітян <g/> "» <g/> .
doc#32 Там <g/> , у священному гаю <g/> , прогулювався свого часу <g/> , двадцять чотири століття тому <g/> , Платон зі своїми учнями <g/> , викладаючи їм свої філософські погляди <g/> .
doc#33 Все таки маленьке пояснення <g/> : Підмогильний іронізує з українізації <g/> , і не тому <g/> , що він проти неї <g/> .
doc#34 <p> І тому <g/> , коли поет відкидає ті форми явищ і ту позірність <g/> , які перешкоджають бачити сутність <g/> , ми не протестуємо проти цього <g/> , а приймаємо це <g/> .
doc#35 Заслугу князя Володимира він убачає в тому <g/> , що той христив Русь <g/> , не питаючися згоди на те <g/> ; за Барановичем <g/> , він заявив <g/> : « <g/> Аще хто не обрящеться утро на ріці <g/> , сей буде мій противник <g/> » — не дивно <g/> , що всі опинилися в воді <g/> , — хто по чресла <g/> , а хто і по вию <g/> !
doc#36 Вільямові Гаркінсу </p><p> А ще головна наша сила в тому <g/> , </p><p> що новітнє російське мистецтво так міцно </p><p> сплелося з російською літературою і творчістю </p><p><g/> , як <g/> , можливо <g/> , жадне інше мистецтво в Европі <g/> . </p>
doc#37 Повоєнна доля ( <g/> війна кінчилася кілька місяців тому <g/> ) привела мене саме до Фюрту <g/> .
doc#38 Тому що там в основі літератури лежала мертва — церковнослов'янська — мова <g/> , а тут жива — російська <g/> ?
doc#39 Тому ми вже не здивуємось <g/> , коли почуємо <g/> , що місяць був прив'язаний другої ночі до хреста тоненькою павутинкою <g/> , щоб не зірвався він в чорну неміренність ночі <g/> , а ось летітиме нічний жук <g/> , зачепить павутинку <g/> , порве її — і не стане місяця <g/> .