Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 То були роки <g/> , повні біблійних видінь <g/> , які віщували криваву кару <g/> , помсту <g/> , що мала впасти на грішників та експлуататорів <g/> , роки <g/> , коли « <g/> Злая своєволя / Сама скупається <g/> , сама / В своїй крові <g/> » ( <g/> « <g/> Подражаніє Ієзекіїлю <g/> » <g/> ) <g/> , коли поет кинув в обличчя тим <g/> , хто <g/> , согрішивши <g/> , не розкаявся <g/> : </p><p><g/> …
doc#4 То це смиренна покора — </p><p> Ми ж <g/> , спрацьовані <g/> , будемо ждати </p><p> тіні й ласки вечірніх крил <g/> … </p>
doc#9 ще 257 <g/> ) <g/> ; вчин ( <g/> « <g/> То славний вчин — і ти його звершив <g/> » — 219 <g/> ; пор <g/> .
doc#9 тільки протиставне ( <g/> « <g/> То не чорна галич <g/> , тільки турки гору облягають <g/> » — « <g/> Віла-посестра <g/> » <g/> , III <g/> , 179 <g/> ) <g/> ; тому <g/> …
doc#9 бо причинове ( <g/> « <g/> То я тому спитав <g/> , бо пам'ятаю <g/> » — « <g/> На полі крови <g/> » <g/> , VIII <g/> , 26 <g/> ) <g/> ; почерез ( <g/> « <g/> Всі ж вони почерез хлів течуть <g/> » — « <g/> Осіння казка <g/> » <g/> , VI <g/> , 35 <g/> ; пор <g/> .
doc#9 Це <g/> , як і в галицьких говірках <g/> , кінцевий наголос у третій особі однини майбутнього часу і передкінцевий наголос у формах минулого часу <g/> : « <g/> Яка ж буде мета у товариства <g/> » ( <g/> « <g/> Віче <g/> » <g/> , II <g/> , 96 <g/> ) <g/> ; « <g/> То ж була буря весняна <g/> , а не сльота осіння <g/> » ( <g/> « <g/> Хто вам сказав <g/> » <g/> ) 1. Розгляд усього поданого матеріялу показує <g/> , що Леся Українка підходить до західноукраїнських говірок відмінно від М. Старицького і вже цілком відмінно від П. Куліша <g/> .
doc#9 То ж кинемо погляд на те <g/> , чи використовуються в творах М. Коцюбинського галицькі мовні елементи і як саме <g/> .
doc#9 прихожая <g/> ) <g/> , горнишна ( <g/> « <g/> То порається клюшниця <g/> …
doc#13 Мають бути у вирішальні моменти герої <g/> , застиглі в картинній позі <g/> , — вони є <g/> : </p><p> Сірко на білому коні — </p><p> То кошовий на білому коні — стояв <g/> , блідий <g/> , над майбутнім пеклом різанини тисяч потурнаків <g/> .
doc#15 <p> І темний гайок зелененький <g/> , </p><p> І чорнобривка молоденька <g/> , </p><p> І місяць в зорями сіяв <g/> , </p><p> І соловейко на калині </p><p> То затихав <g/> , то щебетав <g/> . </p>
doc#18 Уже в розділі І <g/> , що описує втому й зневіру гебреїв <g/> , виринає контраст дітвори <g/> , що </p><p> Дивні іграшки зводить <g/> : </p><p> То воює <g/> , мурує міста <g/> , </p><p> То городи городить <g/> , — </p><p> викликаючи здивовані міркування хлібоїдів-дорослих <g/> : </p><p> Адже в нас не видали того <g/> , </p><p> Не чували в пустині <g/> ! </p>
doc#18 Уже в розділі І <g/> , що описує втому й зневіру гебреїв <g/> , виринає контраст дітвори <g/> , що </p><p> Дивні іграшки зводить <g/> : </p><p> То воює <g/> , мурує міста <g/> , </p><p> То городи городить <g/> , — </p><p> викликаючи здивовані міркування хлібоїдів-дорослих <g/> : </p><p> Адже в нас не видали того <g/> , </p><p> Не чували в пустині <g/> ! </p>
doc#19 Він закінчує поезію словами <g/> : </p><p> Як стануть у лаву такі вояки <g/> , </p><p> То більш порятують <g/> , аніж козаки <g/> ! </p>
doc#19 То любов оспівується як розрада серцю <g/> , обкипілому кров'ю за нещасливу Україну ( <g/> « <g/> Під стріхою убогою <g/> » <g/> , 1868 <g/> ) <g/> ; то <g/> , в хвилини щастя <g/> , любка нагадує йому Україну ( <g/> « <g/> Буря виє <g/> » <g/> , 1876 <g/> ) <g/> ; весна навіває на нього думки про Україну ( <g/> « <g/> Напровесні <g/> » <g/> , 1882—1890 <g/> ) і т. д. і т. д. Лицар однієї ідеї — такий є Василь Мова як лірик <g/> .
doc#19 Це давало йому змогу створювати дуже яскраві місця <g/> , як от характеристика світського товариства в вірші « <g/> На балі <g/> » <g/> : То нікчемні джиґуни <g/> , Скоробрешки-вертуни <g/> , Дурноляпи-гайдарі <g/> , Тупоглузді лобурі <g/> , Пропияки та гультаї <g/> , Дармостуки <g/> , дурнограї <g/> , Марнотратці <g/> , цвиндрюки </p><p> Мотлох людський та хамло <g/> , </p><p> Що їм кара — помело <g/> ! </p>
doc#19 То як же ти смієш отаке про мене казати <g/> ?
doc#24 <p> То був період буйних сподівань і великих початків <g/> .
doc#24 То був період кипіння і перших стадій кристалізації <g/> .
doc#27 То Куліш писав Шевченкові на ти <g/> , то на ви <g/> , і « <g/> котляревізми <g/> » мали спе- ціяльну функцію удавання товариськости й приязні <g/> .
doc#27 То вігг пропонує їх <g/> , поліпшивши <g/> , зберегги <g/> , то кличе до їх розосереджеггггя <g/> : « <g/> Нехай би вся земля селом стояла <g/> » ( <g/> с. 538 <g/> ) <g/> .