Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#50 Незаперечні окремі збіги інтонації поеми </p><p> з інтонацією П. Куліша періоду Хуторної поезії і Дзвона <g/> , як от уже у вступі <g/> : І <g/> , залишаючись самотнім <g/> , він схилявся нишком до святої ліри <g/> , яка гуде й мені неначе в дзвін <g/> : о горе <g/> , мрійнику <g/> , тобі без міри <g/> , Коли живиий ще ти <g/> , то стогін струн шукає вух живих і серед трун <g/> , —або в звертанні до дівчини </p><p> О <g/> , дівчино <g/> , царице мрій моїх <g/> , </p><p> у тебе опрощення я благаю </p><p> за мій єдиний і найтяжчий гріх <g/> , </p><p> що із святині серця посилаю </p><p> твій образ на розпутище доріг <g/> … </p>
doc#72 Останнє набуло особливої ваги <g/> , коли “ <g/> загорожа <g/> ” між Росією й Австрією <g/> , якщо і не зникла зовсім <g/> , то стала легкопрохідною <g/> .
doc#21 Якщо <g/> , не дай Господи <g/> , з такої виставки нічого не продасться або продасться так мало <g/> , що не принесе власникові прибутків <g/> , а то ще й не покриє його витрат <g/> , звичайно буває так <g/> , що шлях до дальших виставок мистцеві закритий <g/> .
doc#30 Але до тексту вони мають відношення нуль4. Але в межичасі я постмодернізувався і то куди радикальніше5. При мінімальному зусиллі Ви осягнете того самого наслідку <g/> . </p>
doc#81 Уже тоді я бачив <g/> , як у поведінці Петрова поєднувалися скептичне taedium vitae з радістю життя <g/> , майже дитячою <g/> , як він радів <g/> , маленький <g/> , кругленький <g/> , з кругленьким черевцем і широкою лисиною <g/> , і з примруженими очима <g/> , що проникливо дивилися крізь круглі окуляри <g/> , з щільно стисненими вустами <g/> , що раптом розкривалися в наївно-дитячій посмішці <g/> , коли знаходилося щось <g/> , чим можна було поласувати — чи то з харчів <g/> , чи то з інтелектуальних лагоминок — вдала стаття <g/> , гостра репліка <g/> , хитра алюзія <g/> , витончений дотеп <g/> . </p>
doc#24 <p> Можна побачити просто мигтіння окремих сторінок людської історії — то марш приречених ( <g/> І <g/> ) <g/> , то тему непотрібної і безглуздої жорстокосте ( <g/> II <g/> ) <g/> , то сп'яніння боротьбою ( <g/> III <g/> ) <g/> , то гімн зорганізованій силі ( <g/> IV <g/> ) <g/> , то світлий захват гармонією творчого життя ( <g/> V <g/> ) <g/> . </p>
doc#31 <p> І в цій книжці Хвильовий лишається в головному в межах літературно-культурної проблематики <g/> , слушно вказуючи <g/> , що « <g/> стержнем питання все таки залишається масовість <g/> , чи то масовізм <g/> » ( <g/> с. 74 <g/> ) <g/> .
doc#40 Між однорядними членами речення трапляються в цій ролі зрідка коли не — то <g/> , якщо не — то <g/> , як не — то ( <g/> так <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#40 Якщо сумарне слово стоїть попереду <g/> , а ряд іде далі <g/> , то носієм другорядної предикації бувають члени ряду <g/> , напр <g/> .
doc#40 <p> Наголос цих дієприслівників нормально теж відповідає наголосові третьої особи множини теперішнього часу <g/> : коли він там кінцевий <g/> , то й тут <g/> , напр <g/> .
doc#10 ) <g/> , якщо попри критику психологізму часом в основу розуміння фонеми ще кладеться “ <g/> язикова свідомість <g/> ” ( <g/> 221 <g/> ) <g/> , то це пояснюється почасти соціологічними захопленнями акторки перед цим ( <g/> пор <g/> .
doc#40 <p> Якщо при іменнику в формі називного відмінка <g/> , зв'язаному з числівниками два <g/> , три <g/> , чотири є прикметник <g/> , то він може стояти в формі називного відмінка <g/> , себто цілком узгоджено <g/> , напр <g/> .
doc#86 Що вище шумовиння <g/> , то скоріше воно вляжеться <g/> . </p>
doc#81 Як приклад постійно наводилося <g/> , що от <g/> , мовляв <g/> , в околицях Харкова росте багато журавлини ( <g/> він називав її зрозійська клюквою <g/> ) <g/> , вона дуже корисна <g/> , а ніхто її не збирає й не використовує <g/> , а якби краєзнавство було в пошані <g/> , то так не було б. Лекції його були безсистемні <g/> , а часто й беззмістовні <g/> , етнографії ми від нього не навчилися ані на копійку <g/> , але що лишило сильне враження — це був його будиночок на Лермонтовській вулиці <g/> , де місто кінчалося й починалися поля <g/> .
doc#16 А що протилежно діяв ворог <g/> , то звідси й дальший висновок <g/> : перейняти методи ворога <g/> . </p>