Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#61 Але що ж <g/> : « <g/> Що більш ми дружили <g/> , то більш відходили одне від одного <g/> » <g/> .
doc#59 Якщо конче вживати котрогось із трьох термінів — тип <g/> , символ <g/> , характер <g/> , — то довелося б ужити таки терміну « <g/> характер <g/> » <g/> , але зразу застерігати <g/> : в динаміці <g/> , в плинності <g/> , в переплесках за межі самого себе <g/> .
doc#40 Наприклад <g/> , нормально говорять іде <g/> ; слово з таким же значенням <g/> , тепер нормально не вживане <g/> , гряде — алохронізм <g/> ; </p><p> 2. Якщо алохронізмом означаються ті поняття <g/> , які тепер не використовуються ( <g/> або досі не використовувалися <g/> ) <g/> , то алохронізм упізнається з того <g/> , що саме поняття не належить до звичних у мові і в мові не має свого відповідника <g/> .
doc#87 — нічого світлого <g/> , порядного <g/> , чистого <g/> . </p><p> І якби тут автор поставив крапку <g/> , то його книга була б книгою одчаю і смерти <g/> . Вона означала б « <g/> Finis Ucrainae
doc#45 Почавши лист до Патери з наголосу на своє українське коріння <g/> , Потебня закінчує його ще значущішею заявою <g/> : " <g/> Обстоятельствами моей жизни условлено то <g/> , что при научных моих занятиях исходною точкою моєю <g/> , иногда заметною <g/> , иногда незаметною для других <g/> , бил Малоруський язык и Малорусская народная словесность <g/> .
doc#26 Коли сьогодні говориться про двадцять мільйонів жертв сталінщини <g/> , то не треба забувати <g/> , що <g/> , либонь <g/> , усі вони загинули <g/> , як вороги народу <g/> .
doc#40 Вони звичайно використовуються в творах про минувшину <g/> , — чи то наукових <g/> , чи то мистецьких <g/> , витворюючи т. зв <g/> .
doc#50 Якщо говорити про літературних учителів Осьмачки в « <g/> Поеті <g/> » <g/> , то з найбільшим правом треба назвати саме П. Куліша <g/> .
doc#9 Коли до мови прикладають правило пропорції <g/> , заявляючи <g/> , що зараз є низ і долина <g/> , то конче повинні бути прислівники і внизу <g/> , і вдолині <g/> , коли від кликати є виклик <g/> , то від звати конче мусить бути визов <g/> , коли є форма обидва і обох <g/> , то неодмінно мають бути і форми оба і обидвох'' <g/> , то цим виявляють нерозуміння або небажання розуміти живі історичні процеси формування української літературної мови — не в кабінетах <g/> , а в перебігу мінливих і часто взаємосуперечних історичних подій <g/> .
doc#60 Трудно знайти в російській мові такі дієслова <g/> , яких можна вживати то з одним відмінком <g/> , то з іншим <g/> .
doc#62 Але то була не мозаїка <g/> , не творений образ <g/> , а тільки купа камінчиків <g/> , з яких можна було ( <g/> або ще не можна було <g/> ) скласти цілісний образ-мозаїку <g/> .
doc#40 <p> Щождо літери / <g/> , то вона завжди означає два звуки і тим самим суперечить фонематичному принципові нашого письма <g/> .
doc#19 То любов оспівується як розрада серцю <g/> , обкипілому кров'ю за нещасливу Україну ( <g/> « <g/> Під стріхою убогою <g/> » <g/> , 1868 <g/> ) <g/> ; то <g/> , в хвилини щастя <g/> , любка нагадує йому Україну ( <g/> « <g/> Буря виє <g/> » <g/> , 1876 <g/> ) <g/> ; весна навіває на нього думки про Україну ( <g/> « <g/> Напровесні <g/> » <g/> , 1882—1890 <g/> ) і т. д. і т. д. Лицар однієї ідеї — такий є Василь Мова як лірик <g/> .
doc#81 Загальна історія чи то людства <g/> , чи то держави <g/> , чи то нації <g/> , міста тощо має справу з такою незміренною кількістю явищ і процесів <g/> , що ніколи не може охопити їх усі <g/> .
doc#84 Якщо ж « <g/> народ безмолвствует <g/> » <g/> , а ті <g/> , хто претендує на ролю критиків <g/> , заохочують його до дальшого « <g/> безмолвствия <g/> » і потурають культові Кащенка і А. Чайківського <g/> , то тяжко вимагати від мистців <g/> , щоб вони самотуж і в ізоляції створили величну концепцію України в нашій добі <g/> .
doc#40 Порівняльні підрядні речення послуговуються найчастіше сполучниками як <g/> , ( <g/> не <g/> ) наче ( <g/> бто <g/> ) <g/> , ( <g/> не <g/> ) мов ( <g/> би то <g/> ) <g/> , ніби ( <g/> то <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#72 Якщо 1910-1911 навчального року на Буковині працювало 216 українських шкіл і 179 румунських <g/> , то 1922-1923 р. числа змінилися на 155 і 391 відповідно ( <g/> Піддубний 144 <g/> ; Квітковський 365 <g/> ) <g/> .
doc#59 » ( <g/> в газеті « <g/> Час <g/> » <g/> ) <g/> , то вона цим своїм фрагментом викликала чималі і цікаві дискусії в різних середовищах <g/> , але в « <g/> офіційній <g/> » пресі знову ж таки тільки лайку <g/> .
doc#36 А коли так <g/> , то як часто <g/> ?
doc#40 <p> Щодо урочистої лексики <g/> , то в ній широко вживаються церковнослов'янізми і архаїзми ( <g/> § 6 А <g/> ) <g/> ; незалежно від походження емоцію урочистости часто передають слова із значенням сили <g/> , зросту <g/> , височини <g/> , вогню <g/> , металю тощо <g/> , напр <g/> .