Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#83 в культурі <g/> . </p><p> Якщо і там Україна зазнала поразки <g/> , то це сталося не через переяславські умови <g/> , а
doc#84 ? Все-таки <g/> , що задруковане місце <g/> , то не порожнє <g/> . Ще <g/> , правда <g/> , добре надаються до
doc#85 нового <g/> , ані до кращого за всяку ціну <g/> ) <g/> , то нам залишається хіба запропонувати нашому
doc#86 . </p><p> Одначе <g/> , якщо розмислити холодно й тверезо <g/> , то річ тут не лише в культурному рівні нашої
doc#87 , собі <g/> , дивлюсь <g/> , і кінця не видно <g/> . А церков же то <g/> , церков <g/> ! <g/> . <g/> . А хором же то <g/> , хором <g/> ! <g/> . <g/> . Ну <g/> , тут коли
doc#88 так думали <g/> , тільки ніхто цього не казав <g/> , бо то був би вже політичний акт <g/> . </p><p> Так чи інакше <g/> , з
doc#89 умерти <g/> , а їхні ідеї проголосять вічними <g/> , то це катастрофічно позначається на літературі <g/> ,
doc#90 його на фоні сучасного світового письменства <g/> , то як позитив можуть бути відзначені кілька
doc#91 й читаються <g/> ; якщо вони не література <g/> , то вони виконують обов'язки літератури <g/> . Тому
doc#92 різко різнилися від Якобсонових <g/> . Але <g/> , думав я <g/> , то були погляди двадцятип'ятилітньої давности <g/> ,
doc#93 них нічого не чув <g/> . Але — може <g/> ? А як не сьогодні <g/> , то завтра <g/> ? Грузія не відокремлена від України
doc#94 і з посмішкою кине прихильний погляд <g/> . А то й жбурне п'ятдесят сантимів <g/> . </p><p> 1. КНИГА </p><p> Війна з
doc#95 й Львова <g/> , я не міг <g/> , треба було вибирати <g/> . <g/> ) </p><p> — То ви не любите Львова <g/> , — сказав мені один знайомий
doc#97 навіть знавця хилити до сну й знеохочувати <g/> . То більше <g/> , що стилістичні засоби Большакова не
doc#98 матеріяли <g/> . Нічого цього я не мав нагоди чи то <g/> , може <g/> , охоти зробити <g/> . </p><p> А потім несподівано
doc#99 творах Забужко трошечки жартує з читачем <g/> , і то саме своїми заголовками <g/> . У її прозі « <g/> Книга
doc#100 хочеться « <g/> списати <g/> » Шевченка <g/> . Михайль Семенко то й палив « <g/> Кобзаря <g/> » <g/> … Але ж нині й школяреві відомо
doc#101 спочатку до Німеччини <g/> , а потім — Швеції <g/> , то відкрив для себе головне те <g/> , що все <g/> , чого я
doc#102 . </p><p> У Києві 1990 року О. Гончар зустрів мене <g/> , як то кажуть <g/> , « <g/> з розпростертими об’ятіями <g/> » <g/> , дуже
doc#103 до кінця <g/> . </p><p> — Що ж до жіночої половини в спогадах <g/> , то у мене склалося враження <g/> , що Ваша думка в