Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#28 Він звик бути сам і поринати « <g/> у хатню тишу і самотню думу <g/> » ( <g/> « <g/> Poor Yorick <g/> » <g/> ) <g/> , але йому тяжко відчувати <g/> , що вже стільки « <g/> літ один німує він у нетрях захололих <g/> » ( <g/> « <g/> Чернишевський у Вілюйську <g/> » <g/> ) <g/> , і він з болем і страхом бачить себе « <g/> старого <g/> , кволого <g/> , забутого всіма <g/> » ( <g/> « <g/> Овідій <g/> » <g/> ) <g/> , Він знудився щоденним сірим побутом <g/> , потребою « <g/> всякдень стрівати на річнім кругу <g/> » все те саме ( <g/> « <g/> Все те – тріюмф заведеного ладу <g/> » <g/> ) <g/> , а чужа радість у ньому хіба « <g/> лиш нудьгу всередині сколише <g/> » ( <g/> « <g/> Ворожіння <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#28 Він твердить <g/> , що його « <g/> пригодницький минувся вік <g/> » і вже його « <g/> чуття не здіймуться в припливі <g/> » ( <g/> « <g/> Poor Yorick <g/> » <g/> ) <g/> , йому ввижається перша сивина <g/> , і він прирікає себе віднині тільки </p><p> Вбирати зблідлих обріїв принаду </p><p> І тішитись на радощі чужі <g/> , – </p><p> ( <g/> « <g/> Все те – тріюмф заведеного ладу <g/> » <g/> ) </p><p> бо йому приємна <g/> , хоч і смішна марна надія і віра юности ( <g/> « <g/> Під Новий Рік <g/> » <g/> ) <g/> , і він не може їй не заздрити <g/> , коли </p><p> Тягар робочих літ наліг <g/> …
doc#0 Це було взаєморозуміння і взаємодопомога ЛЮДЕЙ <g/> , те — в підсвідомому зародку <g/> , — що пишномовно можна було назвати НАРОД <g/> .
doc#65 Конгрес української науки й видання книжки Р. Смаль-Стоцького приписані Українській Вільній Академії Наук <g/> , тоді як і те і те — здобуток НТШ <g/> .
doc#20 Але і я не вірив у перемогу німців <g/> , а він і поготів <g/> , і ми не сперечалися про те <g/> , щоб посуватися на захід <g/> , говорилося лише про те — куди і як <g/> . </p>
doc#81 Але і я вже тоді не вірив у перемогу німців <g/> , а він і поготів <g/> , і ми не сперечалися про те <g/> , щоб посуватися на захід <g/> , говорилося лише про те — куди і як <g/> . </p>
doc#27 Тому ці літературні твори відбивають <g/> , поза особою автора <g/> , особу уявного читача <g/> , читача <g/> , баченого автором <g/> , а через те — своєрідне заломлення <g/> , — подруге <g/> , ще раз <g/> , — самого автора <g/> .
doc#31 Так Зеров — це не тільки конкретний поет і історик літератури Микола Костьович Зеров <g/> , але це водночас і поняття « <g/> Европи <g/> » <g/> , і якоюсь мірою поняття « <g/> азіятського ренесансу <g/> » <g/> , поскільки останній включає в себе відродження греко-римської спадщини <g/> , і саме мистецтво <g/> , те — справжнє <g/> , суть якого — в спогляданні краси <g/> , закладеному в самій природі людини <g/> .
doc#6 <p> Що більше ваги Курилик надає ідейному змістові даної картини <g/> , що загальніше те “ <g/> послання <g/> ” ( <g/> те <g/> , що в поезіях Війона звалося envoi <g/> ) <g/> , то більше він дбає за фотографічність тла <g/> .
doc#40 : « <g/> Нащо дике утя сторожка птиця <g/> , та і те <g/> …