Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#7 Значить те прозирання у власну душу крізь пейзаж <g/> , значить асоціяції спогаду про весну <g/> , що не одцвітає <g/> , і про рідний дім <g/> , що його може ніколи не було <g/> , неприступні читачеві <g/> .
doc#15 <p> Те <g/> , що з погляду синхронічного Баллі цілком слушно змальовує як дисльокацію <g/> , себто як порушення нормально впорядкованої структури речення <g/> , Травнічек у своїй праці не менш слушно з генетичного погляду пояснює як рештки колишньої нез'єднаности речення <g/> , розвитку речення як цілости з колишньої суми слів-речень <g/> .
doc#17 Тим часом те свідоме знеяскравлення образу <g/> , до якого вдався Блавацький <g/> , робить <g/> , скажімо <g/> , Кума або Мадам Аполінару яскравішими <g/> , ніж Малахій <g/> .
doc#81 Уже те <g/> , що він був один з тих дуже нечисленних галичан <g/> , що заціліли від арештів <g/> , говорить про його виняткову льояльність і обережність <g/> .
doc#54 Може в праці можна знайти те щастя <g/> , омріяне й гірке <g/> ?
doc#89 І критик поспішає заявити <g/> , що ці оповідання нічого не варті <g/> , бо не схожі на « <g/> мініятюрні шедеври <g/> » Тургенева <g/> , Бодлера <g/> , Вайлда <g/> , А. Шніцлера <g/> , Петра Альтенберґа і т. д. <g/> , не схожі на «" <g/> короткі малюнки і малюночки баталістичного характеру <g/> " з творів Анни Віванті <g/> , Барбюса <g/> , Дюамеля <g/> , Леонґарда Франка <g/> » і т. д. Знову-таки не звертаймо уваги на те <g/> , що це просто перелік імен <g/> , бо що спільного <g/> , крім малого розміру <g/> , мають вірші в прозі Тургенева з мініятюрами Бодлера або парадоксалізм Вайлда з « <g/> газетністю <g/> » Барбюса <g/> ?
doc#101 Міфу про те <g/> , що українці — найталановитіша нація <g/> , яка має надзвичайно багато переваг <g/> .
doc#49 Це те царство солодкої і людяної рівноваги <g/> , якому відспівав відхідну Микола Куліш у « <g/> Народньому Малахієві <g/> » <g/> , втіливши його в геніяльний образ світу <g/> , де сам Бог на царині ходить <g/> , де <g/> , отже <g/> , щоденне і ніби дріб'язкове в своїй обов'язковій ритуальності ще не відірвалося від високого і божеського <g/> , де святе ще не знялося на небо <g/> , а тут же перебуває <g/> , варт тільки ступнути кілька кроків за межі хати й подвір'я. </p><p> Тут усе сталість <g/> , спокій і статика <g/> .
doc#81 Не відомо мені й те <g/> , де він працював <g/> .
doc#81 <p> З суто « <g/> ідеологічних <g/> » доповідей пригадую дві — 24 березня 1943 року Борис Ольхівський говорив про « <g/> критерій приналежности до українського народу <g/> » <g/> , а 27 листопада Юрій Косач — про те <g/> , що він назвав « <g/> проблемами українського історичного роману <g/> » <g/> .