Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#92 Те <g/> , що нам показували <g/> , не йшло в жадне порівняння з моїм європейським досвідом — мої житла в Львові <g/> , потім у Німеччині <g/> , у Швеції були всі дуже скромні <g/> , але вони були людські житла <g/> .
doc#51 <p> Звідси місія Кулішевого покоління <g/> , як він її бачить <g/> , це відродження й розквіт національної мови <g/> : </p><p> Так <g/> , ми на те у наш убогий мир прийшли <g/> , </p><p> Щоб мову з мов людських <g/> , скалічену <g/> , забвенну <g/> , </p><p> З народних уст узять і в перло возвести <g/> . </p>
doc#11 Те <g/> , що в Кундери є вдалою чи невдалою <g/> , потрібною чи зайвою - філософією сексу <g/> , у випадку Андруховича більше скидається на еротичні мрії молодика <g/> .
doc#69 <p> </doc> </p><p> Виступ на I конгресі Міжнародної Асоціяції україністів у Києві 27 серпня 1990 </p><p> Юрій Шевельов </p><p> Роздуми про стан науки не претендують на те <g/> , щоб вони самі були наукою <g/> .
doc#24 Історія подбала за те <g/> , щоб її <g/> , цю коротісіньку еру <g/> , досить виразно окреслити в часі <g/> .
doc#35 Заслугу князя Володимира він убачає в тому <g/> , що той христив Русь <g/> , не питаючися згоди на те <g/> ; за Барановичем <g/> , він заявив <g/> : « <g/> Аще хто не обрящеться утро на ріці <g/> , сей буде мій противник <g/> » — не дивно <g/> , що всі опинилися в воді <g/> , — хто по чресла <g/> , а хто і по вию <g/> !
doc#17 <p> Засновком величезного <g/> , можна сказати <g/> , тріюмфального успіху театру було те <g/> , що театр не став пристосовувати п'єсу до поглядів і вимог нашого часу і різних політичних угруповань нашого часу <g/> , а поставив собі завданням розкрити й театрально виявити її внутрішню суть <g/> , а вона глибша <g/> , ніж здається з першого погляду <g/> . </p>
doc#36 Він повчав друзів і послідовників <g/> : якщо потрібна порада <g/> , а мене немає в кімнаті <g/> , то відповісти може М. М. <g/> , він скаже те саме <g/> , що я ( <g/> Стасов <g/> .
doc#26 <p> Про Січ <g/> , про могили — </p><p> Коли яку насипали <g/> , </p><p> Кого положили <g/> ; </p><p> Про старину <g/> , про те диво <g/> , </p><p> Що було <g/> , минуло <g/> … </p>
doc#101 Коли приїхав спочатку до Німеччини <g/> , а потім — Швеції <g/> , то відкрив для себе головне те <g/> , що все <g/> , чого я навчився і що знав досі <g/> , було далеко не достатнім <g/> , провінційним <g/> .
doc#67 У тому <g/> , щоб читач підставляв свої враження <g/> , свій життьовий досвід <g/> , під те <g/> , на що натякнув <g/> , але чого не договорив поет <g/> . </p>
doc#39 Те ж саме висловлює і назва твору <g/> .
doc#83 В 1652 році <g/> , за два роки перед Переяславом <g/> , чужинців виселено з Москви до Німецької слободи <g/> , а малоросіянин — це ж було для тогочасної Москви те саме <g/> , що литвин <g/> , що поляк <g/> , що іноземець взагалі <g/> . </p>
doc#2 <p> Цю традицію вірности підкреслює й те <g/> , що збірка трьох збірок дістала назву не останньої <g/> , як це зробив би <g/> , мабуть <g/> , кожний автор <g/> , а першої <g/> .
doc#75 І Хвильовий відповідає на те <g/> : «— Маріє <g/> !
doc#56 Молодий Шевченко мріяв про те <g/> , як « <g/> житом-пшеницею <g/> , як золотом покрита <g/> , не розмежованою останеться навіки од моря і до моря — слов'янська земля <g/> » — пізніші події навчили його <g/> , а ще більше навчили нас <g/> , що це не можливе <g/> .
doc#59 Скупа згадка про те <g/> , що він - надійний молодий учений - археолог <g/> , — і ми втрачаємо його з овиду <g/> .
doc#18 Так і те <g/> , що йде далі <g/> , — писане рукою і серцем одного читача <g/> , хоч він намагався вчитатися в твір більше <g/> , аніж вчитати себе в нього <g/> . </p>
doc#32 Багато разів видання Академії примушували Київ видавати те <g/> , чого Київ сам <g/> , мабуть <g/> , ніколи не видав би <g/> .
doc#40 <p> Пропонована тепер читачеві книжка не претендує на те <g/> , щоб бути таким науковим курсом у повному розумінні <g/> .