Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#20 він дістав аґрономічну освіту і через те <g/> , пройшовши шлях звичайного каторжника на
doc#21 всім партіям свій ультиматум — меморандум про те <g/> , що вони для нас практично не існують <g/> . Це було
doc#22 нашого часу ніби спеціяльно спрямовані на те <g/> , щоб позбавити людину ґрунту <g/> . Що таке
doc#23 лірики <g/> . Вступний вірш його стверджує те <g/> , що є патосом усієї його відомої нам творчости <g/> :
doc#24 сім або шість років <g/> . Історія подбала за те <g/> , щоб її <g/> , цю коротісіньку еру <g/> , досить виразно
doc#25 виходив з ним же формульованої засади про те <g/> , що “ <g/> українство <g/> ” було для нього “ <g/> релігією
doc#26 яку насипали <g/> , </p><p> Кого положили <g/> ; </p><p> Про старину <g/> , про те диво <g/> , </p><p> Що було <g/> , минуло <g/> … </p><p> Утни <g/> , батьку <g/> ! Щоб нехотя </p>
doc#27 треба взять своє назад з лихвою <g/> , не вважаючи на те <g/> , що хозяйствував на нашому добрі Пушкін і інші <g/> »
doc#28 » – хто вона <g/> , в усій поезії невідомо <g/> ) <g/> , при чому те <g/> , що в одній строфі він називає займенником
doc#29 не відтворюють цілости вистави <g/> , зникає в них те <g/> , що <g/> , власне <g/> , робить виставу виставою <g/> : співгра
doc#30 надто повно <g/> . Але дай <g/> , Боже <g/> . </p><p> Ближче до нас ( <g/> хоч і те <g/> , що перед тим <g/> , аж кричить <g/> , так близько <g/> . Як воно
doc#31 Україні <g/> , ні поза нею <g/> . </p><p> 1983 року вперше зібрано те <g/> , що збереглося з памфлетів Хвильового <g/> . Треба
doc#32 видання Академії примушували Київ видавати те <g/> , чого Київ сам <g/> , мабуть <g/> , ніколи не видав би <g/> .
doc#33 традиції <g/> , злободенність <g/> , – але йшлося про те <g/> , щоб крізь усе це без фальшивої скромности і без
doc#34 . Книжка аж кричить своїми сторінками про те <g/> , що її видано некваліфікованою рукою <g/> , що їй
doc#35 тому <g/> , що той христив Русь <g/> , не питаючися згоди на те <g/> ; за Барановичем <g/> , він заявив <g/> : « <g/> Аще хто не
doc#36 в кімнаті <g/> , то відповісти може М. М. <g/> , він скаже те саме <g/> , що я ( <g/> Стасов <g/> . — С. 294 <g/> ) <g/> . Невдовзі по смерті
doc#37 не було і от-от мали ввійти радянські частини <g/> , те <g/> , що німці назвали годиною нуль <g/> . Це була
doc#38 мені непослідовним <g/> . Двічі він каже про те <g/> , що <g/> , на жаль <g/> , мова барокової літератури
doc#39 повісти <g/> : Гордій <g/> , Варка <g/> , о. Діяковський <g/> . Те ж саме висловлює і назва твору <g/> . Самотні душі