Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#20 Перед ХІНО-ХПІПО він дістав аґрономічну освіту і через те <g/> , пройшовши шлях звичайного каторжника на фізичній праці <g/> , був виділений на вирощування городини в обставинах вічної мерзлоти й піврічної ночі <g/> .
doc#21 МУР повинен розіслати всім партіям свій ультиматум — меморандум про те <g/> , що вони для нас практично не існують <g/> .
doc#22 Всі історичні процеси нашого часу ніби спеціяльно спрямовані на те <g/> , щоб позбавити людину ґрунту <g/> .
doc#23 Вступний вірш його стверджує те <g/> , що є патосом усієї його відомої нам творчости <g/> : не колектив <g/> , а я <g/> , моя душа <g/> , мої переживання <g/> , які є водночас переживання універсальної людини <g/> , мій світ <g/> , що є світом універсальної людини <g/> ; не драма національної субстанції в конкретних історичних обставинах <g/> , а трагедія внутрішнього конфлікту <g/> , закладеного в самій істоті людської душі <g/> . </p>
doc#24 Історія подбала за те <g/> , щоб її <g/> , цю коротісіньку еру <g/> , досить виразно окреслити в часі <g/> .
doc#25 Він бо завжди виходив з ним же формульованої засади про те <g/> , що “ <g/> українство <g/> ” було для нього “ <g/> релігією життя <g/> ” ( <g/> ЗНТШ 121 <g/> , 236 <g/> ) і не шкодував часу й сил для служіння цій “ <g/> релігії <g/> ” <g/> .
doc#26 <p> Про Січ <g/> , про могили — </p><p> Коли яку насипали <g/> , </p><p> Кого положили <g/> ; </p><p> Про старину <g/> , про те диво <g/> , </p><p> Що було <g/> , минуло <g/> … </p>
doc#27 Тепер треба взять своє назад з лихвою <g/> , не вважаючи на те <g/> , що хозяйствував на нашому добрі Пушкін і інші <g/> » <g/> .
doc#28 Він охоче пише про речі або особи <g/> , не називаючи їх ( <g/> « <g/> Наставила шовкових кросен <g/> » – так починається без підмета поезія <g/> , і поет і далі не називає « <g/> героїні <g/> » свого вірша <g/> ) або називаючи їх тільки займенником ( <g/> « <g/> Вона жива і нежива <g/> » – хто вона <g/> , в усій поезії невідомо <g/> ) <g/> , при чому те <g/> , що в одній строфі він називає займенником третьої особи <g/> , в дальших строфах він може назвати займенником першої або другої особи ( <g/> « <g/> За водою зозуля кує <g/> » <g/> ) <g/> ; він охоче впроваджує в поезії якісь нерозкривані інтимні подробиці <g/> : </p><p> ( <g/> Двічі я зрадив ніжну сестру <g/> . </p>
doc#29 Ні збляклі афіші й фотографії <g/> , ні шкіци оформлення чи костюмів не відтворюють цілости вистави <g/> , зникає в них те <g/> , що <g/> , власне <g/> , робить виставу виставою <g/> : співгра різних мистецтв і живі люди як будівельний матеріял театрального твору <g/> .
doc#30 <p> Ближче до нас ( <g/> хоч і те <g/> , що перед тим <g/> , аж кричить <g/> , так близько <g/> .
doc#31 <p> 1983 року вперше зібрано те <g/> , що збереглося з памфлетів Хвильового <g/> .
doc#32 Багато разів видання Академії примушували Київ видавати те <g/> , чого Київ сам <g/> , мабуть <g/> , ніколи не видав би <g/> .
doc#33 Ніщо не виключалося цією програмою – політична актуальність <g/> , плекання літературної традиції <g/> , злободенність <g/> , – але йшлося про те <g/> , щоб крізь усе це без фальшивої скромности і без невдаваного страху продертися до людини <g/> , її душі і її тіла <g/> .
doc#34 Книжка аж кричить своїми сторінками про те <g/> , що її видано некваліфікованою рукою <g/> , що їй бракувало досвідченого редактора <g/> , ба навіть що вона взагалі не знала <g/> , що таке редактор <g/> . </p>
doc#35 Заслугу князя Володимира він убачає в тому <g/> , що той христив Русь <g/> , не питаючися згоди на те <g/> ; за Барановичем <g/> , він заявив <g/> : « <g/> Аще хто не обрящеться утро на ріці <g/> , сей буде мій противник <g/> » — не дивно <g/> , що всі опинилися в воді <g/> , — хто по чресла <g/> , а хто і по вию <g/> !
doc#36 Він повчав друзів і послідовників <g/> : якщо потрібна порада <g/> , а мене немає в кімнаті <g/> , то відповісти може М. М. <g/> , він скаже те саме <g/> , що я ( <g/> Стасов <g/> .
doc#37 Зроблено це не без ризику <g/> , година наскоку припала на той час <g/> , коли американців у Пляуені вже не було і от-от мали ввійти радянські частини <g/> , те <g/> , що німці назвали годиною нуль <g/> .
doc#38 Двічі він каже про те <g/> , що <g/> , на жаль <g/> , мова барокової літератури лишилася не нормована ( <g/> с. 254 <g/> , 316 <g/> ) <g/> .
doc#39 Те ж саме висловлює і назва твору <g/> .