Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 Говорячи про останній період у його творчості <g/> , я принагідно виділив деякі схожі й відмінні риси у творах попередніх років <g/> , посилаючись <g/> , наприклад <g/> , на « <g/> Косаря <g/> » <g/> , « <g/> Причинну <g/> » і т. д. Та це тільки мала частка того <g/> , що можна і слід зробити в цьому напрямі <g/> .
doc#3 в творах українського красного письменства чимраз частіше і послідовніше замість панівної перед тим конструкції типу два речення ширяться конструкції типу двоє речень <g/> .
doc#3 Такі конструкції — двоє замість два <g/> , іменник середнього роду в родовому множини замість називного множини ( <g/> рідше — двоїни <g/> ) цілковито панують у творах Ів <g/> .
doc#3 Нечуя-Левицького <g/> , а від того часу широко вживаються в творах письменників <g/> , хоч і не всіх ( <g/> нема їх <g/> , приміром <g/> , в обстежених творах Грінченка й Коцюбинського <g/> , пізніше — Хвильового <g/> ) <g/> .
doc#3 Нечуя-Левицького <g/> , а від того часу широко вживаються в творах письменників <g/> , хоч і не всіх ( <g/> нема їх <g/> , приміром <g/> , в обстежених творах Грінченка й Коцюбинського <g/> , пізніше — Хвильового <g/> ) <g/> .
doc#6 “ <g/> Широкого глядача <g/> ” у творах Курилика приваблюють <g/> , а знавця відштовхують <g/> , насамперед <g/> , дві риси <g/> .
doc#6 Та <g/> , зрештою <g/> , навіть у тих Куриликових творах <g/> , що виростали з традиції Бройгеля <g/> , знаходимо не лише принадні деталі <g/> , подавані здебільшого дрібно і збоку або на задньому пляні <g/> , ніби маляр хоче сказати <g/> , — так <g/> , це мило <g/> , це людяно <g/> , часом трохи смішно <g/> , посміхнися <g/> , глядачу <g/> , — але на цьому роля епізодів і епізодичних деталів не обмежується <g/> .
doc#6 В його творах <g/> , виконаних найчастіше в перевазі сірих і брунатних кольорів <g/> , пропорція земного і небесного розв'язується звичайно за формулою — дві третини полотна небу <g/> , одна — землі <g/> .
doc#6 Кажучи про спогади зі свого дитинства <g/> , він пише <g/> : “ <g/> Багато з цих образів стали символами в моїх ближчих до сюрреалізму творах <g/> ” ( <g/> 66 <g/> ) <g/> .
doc#6 Наївність деяких подібних “ <g/> символів <g/> ” часом нагадує подібні явища в творах Анрі Руссо <g/> , але не підлягає сумніву <g/> , що Курилик розглядав їх завжди дуже поважно ( <g/> як <g/> , зрештою <g/> , й Руссо <g/> ) <g/> . </p>
doc#6 У своїй автобіографії він <g/> , як ми вже бачили <g/> , говорить про те <g/> , що образи його дитинства “ <g/> ставали символами в моїх сюрреалістичних творах <g/> ” ( <g/> 69 <g/> ) <g/> .
doc#6 Коли <g/> , від середини сімдесятих років <g/> , він захопився серійними виданнями своїх творів для дорослих і для дітей <g/> , то це <g/> , виглядало <g/> , тільки ще раз і ще виразніше промовляло на користь включення мистця до поп-арту <g/> , але не в іронічному <g/> , полемічному відтворенні його <g/> , як у творах Варгола <g/> , Ліхтенштейна та інших <g/> , що в суті речі провадили війну з традиційним мистецтвом на його власній території в ім'я мистецтва абстрактного <g/> , а в сенсі неспроможности на творення “ <g/> вищих <g/> ” мистецьких вартостей <g/> . </p>
doc#6 ” Тут і в багатьох інших своїх творах Курилик виразно стверджує позамалярський <g/> , оповідний <g/> , квазі-фотографічний характер свого мистецтва <g/> .
doc#6 Зрештою <g/> , аспекти історичний і біографічний у його творах важко навіть відокремити одні від одних <g/> , бо історію запровадження цивілізації на канадському колись дикому заході він бачить через суто особисту призму вражень свого дитинства <g/> , адже заселення канадських прерій відбувалося перед його очима і з його безпосередньою участю <g/> .
doc#6 Сполучення трьох рівнів у його творах — оповідного <g/> , філософського-світоглядового й водночас проповідницько-пропагандивного і <g/> , нарешті <g/> , абстракціоністського малярського роблять його унікальним у сучасному мистецтві <g/> .
doc#6 Захлинання працею <g/> , спроби самогубства <g/> , невідступна візія неминучої атомової катастрофи <g/> , постійний наголос на прояви жорстокости людини й природи та минулих і прийдешніх стихійних лих <g/> , — пожеж <g/> , сарани <g/> , природних катаклізмів у його творах роблять відповідь непевною <g/> . </p>
doc#9 Цей погляд її засвідчений не тільки мовою творів Лесі Українки <g/> , а й спогадами про неї В. Сімовича <g/> : « <g/> Чомусь усе дуже боронила таких слів <g/> , що їх сама часто вживала у своїх творах <g/> , як <g/> : цнота та розпач <g/> , та урочий <g/> …
doc#9 <p> Західноукраїнська і зокрема галицька мовна стихія в творах Лесі Українки виявляється і в ще глибших <g/> , формальніших моментах — у типах синтаксичних зв'язків <g/> , у морфологічно-звукових особливостях <g/> , у наголосі <g/> .
doc#9 Для П. Куліша західноукраїнські мовні елементи <g/> , поскільки вони в його творах з'являлися <g/> , були тільки виявом шукання абстрактної лексики <g/> , щоб цим надолужити прогріхи <g/> , недостатню в цій частині розвиненість і розгалуженість тогочасної української літературної мови <g/> .
doc#9 А з того факту <g/> , що в пізніх творах Лесі Українки кількість західноукраїнських мовних елементів не зменшується <g/> , а навпаки <g/> , трохи зростає <g/> , можна робити висновок <g/> , що письменниця свідомо використовувала їх у своїх творах <g/> .