Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#65 збірка ( <g/> творів <g/> ) — на збірка і зібрання <g/> , укр <g/> .
doc#47 <p> Критичні виступи Лятуринської не були тільки критикою літературних творів <g/> , « <g/> нормальними <g/> » рецензіями <g/> .
doc#47 Не в сенсі розвитку характеру <g/> , як було б у реалістичному творі <g/> , а в своєму мигтінні <g/> , переливанні в інші образи <g/> , своєрідному мерехтінні <g/> , появі то в одній формі й функції <g/> , то в іншій <g/> .
doc#81 Поза тим я знав хіба тільки про Маланюка <g/> , але не з його творів <g/> , а з нападів на нього й поодиноких вирваних цитат <g/> .
doc#81 <p> Якщо можна ставити епіграфи не тільки до літературних творів <g/> , а й до людей <g/> , до більшої частини моїх співкурсників можна було б поставити епіграфом — « <g/> Чорнозем підвівся і дивиться в очі <g/> » <g/> .
doc#1 У пляні ж емоцій така контрастивність вибиває читача з рівноваги <g/> , нервує <g/> , змушує сприймати те <g/> , що він читає <g/> , не просто як ще один літературний твір <g/> , бо для поета це теж не просто ще один літературний твір <g/> , а крик болю <g/> , зойк оголених нервів <g/> . </p>
doc#45 <p> Згодом <g/> , читаючи Потебню і спогади про нього <g/> , я натрапив на дещо з наведеного у його творах <g/> , а на дещо в записах сучасників <g/> .
doc#26 До речі <g/> , взагалі у видавничій практиці <g/> , не тільки для Шевченкових творів <g/> , треба було б відновити жанр повної збірки творів <g/> , а не тільки « <g/> творів <g/> » <g/> , куди місце визначають смаки й страхи кожночасного редактора-упорядника <g/> , а над ним ще цензора <g/> .
doc#34 Нарешті <g/> , на тому <g/> , що часом поет забуває свою <g/> , поетичну методу бачити світ і розставляє політичні точки над своїми поетичними і <g/> , ніби він пише агітаційно-газетний твір <g/> , а не синтетичний образ людини на спустошеній землі <g/> .
doc#38 Наличок могло б і не бути <g/> , історія літератури лишилася б <g/> , бо вона — історія творів <g/> , а не осіб <g/> . </p>
doc#54 <p> Ось на цьому тлі виросла поема Первомайського <g/> , і виросла в переважній своїй частині як поетичний твір <g/> , а не римовані рядки <g/> .
doc#61 Дуже добре <g/> , що еміграція дає твори <g/> , подібні до « <g/> Саду Гетсиманського <g/> » чи « <g/> Пляну до двору <g/> » ( <g/> я кажу тепер про тип твору <g/> , а не про ті чи інші осяги й хиби цих конкретних творів <g/> ) <g/> .
doc#81 <p> Від Білецького й Шамрая я навчився також того <g/> , що незабаром мало стати найгіршою єрессю й проявом націоналізму <g/> : поділу старого письменства східніх слов'ян на окремі течії <g/> , українську й російську <g/> , простого принципу єдности традиції на єдиній території <g/> , зв'язку землі з писаним словом <g/> , коли Іларіон належав до української традиції <g/> , а Лука Жидята до новгородсько-російської <g/> , « <g/> Слово о полку <g/> » було нашим твором <g/> , а не їхнім <g/> .
doc#72 а шкільна граматика С. Смаль-Стоцького ( <g/> “ <g/> Руська граматика <g/> ” <g/> , Львів 1893 <g/> , перевидана 1907 <g/> , 1914 та 1928 р. <g/> , написана у співпраці з Ф. Ґартнером <g/> ) <g/> , що наближалася до норм Центральної України <g/> , зокрема в запровадженні так званого фонетичного письма <g/> , хоч і з чималою кількістю місцевих особливостей <g/> , і була затверджена після запеклого нерозбірливого в засобах спротиву автрійським Міністерством освіти <g/> , потрапила до школи щойно 1893 р. <g/> , попереджена в лексикології першим великим словником — Е. Желеховського — 1886 р.8 Тому не диво <g/> , що діялектна основа мови кожного українського письменника виразно виявлялася у його творах <g/> , а особливо на теренах Австрії <g/> , де і діялектів було більше і вони більше різнилися між собою <g/> .
doc#72 У цій ділянці підросійська Україна не виробила власної лексики <g/> , і Коцюбинський збагатив мову своїх творів <g/> , а тим самим потенційно і взагалі українську літературну мову <g/> , чималою кількістю міждіялектних запозичень <g/> .
doc#1 Із часів кріпацтва збереглося надто мало творів <g/> , а то й ні одного <g/> , оскільки датування « <g/> Причинної <g/> » 1837 роком спірне <g/> .
doc#24 <p> Схему композиції « <g/> Вертепу <g/> » <g/> , як її тут висвітлено <g/> , можна було б подати приблизно так <g/> : </p><p> Ця схема <g/> , одначе <g/> , як і кожна схема <g/> , відбиває не внутрішній розподіл світла й тіні у творі <g/> , а тільки його зовнішній каркас <g/> .
doc#93 Настанова не на те <g/> , щоб виглядало знайомо <g/> , а щоб розсадити нашу інерцію сприймання <g/> , на те <g/> , щоб театр не фотографував звичне <g/> , а виривав його з контексту <g/> , щоб він не ілюстрував літературний твір <g/> , а щоб говорив своєю мовою <g/> , мовою театру як такого <g/> .
doc#50 <p> На цьому абзаці <g/> , отже <g/> , ми прощаємося мирно </p><p> з читачем <g/> , що бажає розваги <g/> , і сподіваємося на вірність того читача <g/> , що не боїться розумового зусилля і філософічних проблем <g/> , що хоче не тільки сприймати літературний твір <g/> , а і співтворити його <g/> .
doc#59 Роман такого типу в своїх кращих проявах був не тільки мистецьким твором <g/> , а і суспільною діягнозою й прогнозою <g/> .