Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Адже біограф М. Коцюбинського розповідає <g/> , що ще на початках своєї творчости письменник працював над літературною мовою і що особливо багато поміток мовного характеру він зробив на перекладі творів Шекспіра <g/> , зробленому П. Кулішем <g/> , і на словнику Ф. Піскунова <g/> , де « <g/> найчастіше трапляються імена Ю. Федьковича <g/> , І. Верхратського <g/> , М. Устияновича <g/> .
doc#6 Та <g/> , зрештою <g/> , навіть у тих Куриликових творах <g/> , що виростали з традиції Бройгеля <g/> , знаходимо не лише принадні деталі <g/> , подавані здебільшого дрібно і збоку або на задньому пляні <g/> , ніби маляр хоче сказати <g/> , — так <g/> , це мило <g/> , це людяно <g/> , часом трохи смішно <g/> , посміхнися <g/> , глядачу <g/> , — але на цьому роля епізодів і епізодичних деталів не обмежується <g/> .
doc#80 <p> Для всіх творів « <g/> повістевого періоду <g/> » характеристична одна риса — Домонтович завжди був переконаний <g/> , що літературний твір пишеться для читача і повинен бути насамперед цікавим <g/> .
doc#66 Бо драматичні твори Лесі Українки все таки не філософські трактати <g/> , а своєрідні і блискучі художні твори <g/> , це не діялоги Платона з умовними носіями заперечень і силогізмів <g/> , а все таки — не зважаючи на все сказане і всупереч йому — в силу якоїсь химерної діялектики художнього твору — сцени з людськими живими образами <g/> . </p>
doc#73 Правда <g/> , формально письменник переніс дію в роки війни <g/> , але фактично весь його типаж — чисто емігґраційний <g/> , тому ми і дозволяємо собі розглядати твір як сатиру на еміґрацію <g/> . </p>
doc#18 <p> Кожна інтерпретація літературного твору випливає — а часом вибухає — з зустрічі письменника і читача <g/> .
doc#80 І Домонтович доповнює його багатьма витягами з листів Ван Ґоґа до брата Тео у французькому варіянті ( <g/> французькість джерел Домонтовича зраджує й те <g/> , що голляндські й флямандські назви міст твір Домонтовича подає в їхній у нас незвичайній французькій формі — Ля-Е замість звичайного Гаага <g/> , Анвер замість Антверпен <g/> ) <g/> .
doc#26 І <g/> , як у словнику поезії про Котляревського <g/> , заперечення поезії Котляревського безпосередньо виявляє себе у виборі слів <g/> , що їх нема в « <g/> Енеїді <g/> » <g/> , так тепер Шевченко насичує свій твір словами <g/> , яких ми даремно шукали б у творах Квітки <g/> .
doc#39 Це твір мистецтва <g/> .
doc#34 Нарешті <g/> , на тому <g/> , що часом поет забуває свою <g/> , поетичну методу бачити світ і розставляє політичні точки над своїми поетичними і <g/> , ніби він пише агітаційно-газетний твір <g/> , а не синтетичний образ людини на спустошеній землі <g/> .
doc#50 Якщо в метафорі сучасної людини завжди є елемент гри <g/> , умовности <g/> , als ob <g/> , то Осьмаччині ототожнення цілком всерйоз і трагічно <g/> , і <g/> , щоб зрозуміти твір <g/> , треба мислити цими ототожненнями <g/> , цими напливами <g/> .
doc#28 Нарешті <g/> , певні оцінки тогочасних письменників <g/> , творів і напрямів прийшли до нас від монопольної тоді совєтської критики і великою мірою зберігаються за традицією – просто чи з поверненням на 180 градусів – хоч і не відповідають дійсності <g/> .
doc#80 <p> Для всіх творів « <g/> повістевого періоду <g/> » характеристична одна риса — Домонтович завжди був переконаний <g/> , що літературний твір пишеться для читача і повинен бути насамперед цікавим <g/> .
doc#66 У Лесі Українки всі пляни твору якось химерно співіснують <g/> .
doc#59 » — мовляв Добролюбов <g/> ) — ось те <g/> , що тяжить ще над твором <g/> , що ще шкодить йому <g/> .
doc#78 Характеристичний деталь <g/> , що свідчить про збереження цієї традиції <g/> , є те <g/> , що в історичних творах кінця 18 — початку 19 ст <g/> .
doc#39 В мистецьких творах нашого часу майже завжди все визначене певною ідеєю <g/> , і заради її демонстрування написаний твір <g/> . </p>
doc#80 — 1931. — 2. — С. 139 — 140 <g/> ) <g/> , то відсилаючи читача до паралелі з творами <g/> , особливо романами <g/> , Винниченка ( <g/> Майфет <g/> .
doc#54 Але ж відомо <g/> , яке призначення останніх строф у радянських мистецьких творах <g/> .
doc#66 Микола Зеров убачав найтиповішу рису драматичних творів Лесі Українки в « <g/> словесних турнірах <g/> » героїв <g/> , де кожна репліка несе відточену й загострену думку і думки схрещуються й дзвенять <g/> , як удари шпаг <g/> . </p>