Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Ні <g/> , одного разу Н. зробив таку подорож <g/> , але не вдруге <g/> , англо-американці заповзялися не допустити до видання словника Димінського <g/> .
doc#4 Отже <g/> , приймаємо таку кінцівку <g/> . </p>
doc#6 На цій виставці таку значущу малість людини бачимо в “ <g/> У нас на все знайдеться виправдання <g/> ” ( <g/> ч. 7 <g/> ) <g/> , де люди відсунені на бічні пляни <g/> , хоч і які ті люди важливі ( <g/> з правого боку вони втілюють війну <g/> , з лівого— мир <g/> ) <g/> , у “ <g/> Монреальська місія в Старій Броварні <g/> ” ( <g/> ч. 27 <g/> ) <g/> .
doc#6 На цій виставці таку групу можна бачити в “ <g/> Під осінь життя <g/> ” ( <g/> ч. 5 <g/> ) <g/> , почасти на “ <g/> Монреальській місії в Старій Броварні <g/> ” ( <g/> ч. 27 <g/> ) <g/> .
doc#6 Хоч <g/> , як і накладання кольору на подібний колір <g/> , ця площинність замаскована нібито реальністю речей <g/> , отже <g/> , не суто абстрактна <g/> , але часто ці площини охоплюють таку велику частину полотна <g/> , що все воно перетворюється <g/> , власне <g/> , на гру різнокольорових площин <g/> .
doc#6 Я можу майже заприсягтися <g/> , що я десь бачив таку жінку <g/> . </p>
doc#9 « <g/> Галичанізація <g/> » мови молодого покоління посунулася так помітно вперед <g/> , що її запеклий ворог І. Нечуй-Левицький зміг дати таку уїдливу й <g/> , звичайно <g/> , карикатурно перебільшену характеристику мови тогочасного молодшого покоління <g/> : « <g/> Наші молодші люди начитались галицьких газет так <g/> , що по мові зовсім погаличанилися <g/> , неначе так завзято падкували коло цієї справи <g/> , що аж повиучували ті газети й журнали й їх мову напам'ять <g/> »1. </p><p> III <g/> .
doc#9 Це по-хорватськи або по-словацьки <g/> , тільки не по-нашому <g/> : ну <g/> , прочитайте самі хоч одну передову статтю <g/> : " <g/> Суспільний рух з протягом часу набрав такої сили і прибрав таку форму <g/> , що уряд наш <g/> " і т. д. Ну <g/> , хто розбере цю фразу <g/> ?
doc#9 <p> Майже таку саму позицію щодо галицьких елементів у літературній мові і в його власній творчості посідав і Михайло Коцюбинський з тією різницею <g/> , що його рідноговіркова мовна стихія ( <g/> подільська <g/> ) була ще ближча до галицької <g/> .
doc#9 Погляд М. Грушевського полягав у тому <g/> , що обставини не дають змоги на таку довгу працю <g/> , що час не жде <g/> , що вчити дітей і дорослих треба негайно <g/> , — отже <g/> , доводиться скористатися з тієї термінології <g/> , яка вже є <g/> , — себто <g/> , скажемо ми <g/> , з тієї <g/> , на якій так помітно позначилися <g/> , між </p><p> іншим <g/> , і галицькі впливи <g/> .
doc#9 Сучасні обставини різко зменшують таку можливість <g/> . </p>
doc#9 Пізніше таку ж ролю відігравав Грінченко <g/> .
doc#10 Недурно ця стаття незабаром <g/> , у роки розгрому української науки в СССР <g/> , дістала не більше <g/> , не менше таку характеристику <g/> : “ <g/> Стаття висвітлює матеріал з методологічних позицій суб'єктивного ідеалізму <g/> , повторює думки буржуазних мовознавців <g/> , еклектично застосовує їх у своєму визначенні <g/> …
doc#16 Але читаю далі і знаходжу таку фразу <g/> : « <g/> Проповідується " <g/> енергетичний матеріялізм <g/> " <g/> , " <g/> антропоцентризм <g/> ” <g/> , бож " <g/> центр світу і мірило речей є людина <g/> " <g/> , не Бог <g/> !
doc#16 Якби нацисти збудили тільки таку опозицію <g/> , це було б для них своєрідною перемогою <g/> .
doc#16 Він пише <g/> : « <g/> Члени провідної касти <g/> , особливо в критичні епохи суспільности <g/> , це свого роду апостоли ( <g/> а таку епоху переходить Україна від початку цього віку <g/> ) <g/> .
doc#16 Звичайно <g/> , таку ідею <g/> , яка може витримати перевірку розумом <g/> , а не спирається тільки на патос несамовитого фанатизму <g/> ! </p>
doc#19 Не дурно <g/> , посилаючи Кониському свою автобіографію <g/> , він писав <g/> : « <g/> Щодо приміщення мене в покажчик <g/> , то навряд чи заслуживсь я на таку шанобу <g/> , але иозаяк маю надію прислужитись <g/> , скільки снаги є <g/> , то й подаю відомість про свою парсуну <g/> » <g/> . </p>
doc#19 Тяжко вбгати <g/> , приміром <g/> , таку постать <g/> , як Старицький <g/> , у ту чи ту літературну школу <g/> .
doc#19 І робити не хоче <g/> , бо бач <g/> , ручки білі <g/> , щоб не почорніли <g/> » ( <g/> « <g/> Причепа <g/> » <g/> ) <g/> ; « <g/> Бодай той непрощений був <g/> , хто видумав таку нелюдяну науку <g/> » ( <g/> « <g/> Люборацькі <g/> » <g/> ) <g/> , </p><p> Письменники з болем стверджують <g/> , як виходять із школи люди <g/> , далекі від свого народу ( <g/> « <g/> Московська школа на нашій Україні багато одрізнила луччих людей од свого народу <g/> , од свого плем'я <g/> , од сім'ї <g/> , од батька й матері <g/> » — « <g/> Причепа <g/> » <g/> ) <g/> , які вони не здатні до творчої праці <g/> , як спроможні тільки паразитично висмоктувати соки зі своєї родини <g/> , а значить і зі свого народу <g/> , як це робить Лемішковський у « <g/> Причепі <g/> » <g/> , Антось і Мася в « <g/> Люборацьких <g/> » <g/> , Михайло