Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 У ті роки таких громадян записували в чергу на телефон <g/> , але телефона не ставили <g/> .
doc#0 Він <g/> , не питавши <g/> , пройшов до Н. Тут мало відбутися те <g/> , що й досі відбувається в таких обставинах <g/> : Н. мав вирішити <g/> , якою мовою говорити із незнайомцем — українською чи російською <g/> .
doc#0 Н. розуміє важливість і потребу таких дій <g/> .
doc#0 Але в радянських тодішніх обставинах таких водевілів було багато <g/> .
doc#0 Це були він сам <g/> , Іван Майстренко — многолітній боротьбіст — лівий антинацист <g/> , після його приїзду — Н. Молодші <g/> , звичайно <g/> , поети-початківці ( <g/> і <g/> , мабуть <g/> , екс-комсомольці <g/> , яких Довгаль витяг із рабства — Василь Онуфрієнко з жінкою Марусею <g/> , Всеволод Біленко <g/> ) <g/> , таких прав не дістали <g/> , їхня праця була технічна <g/> .
doc#0 А в літературі <g/> , в журналістиці таких героїв <g/> , здебільшого простакуватих <g/> , хоч греблю гати <g/> , від кльовнів до святих юродивих <g/> .
doc#0 Він і не з таких халеп видобувався <g/> . </p>
doc#1 Трохи більше церковнослов'янізмів можна знайти лише в гумористичних та сатиричних віршах <g/> , таких як <g/> , наприклад <g/> , « <g/> Великомученице кумо <g/> » <g/> , « <g/> Кума моя і я <g/> » <g/> , « <g/> Умре муж велій <g/> » <g/> , де вони відіграють явно пародійну ролю і мають антицерковне спрямовання <g/> .
doc#1 А що таких коротких періодів у його недовгому творчому житті було декілька <g/> , то це доводить <g/> , з якою швидкістю Т. Шевченко зростав і зрілішав <g/> , що й не дивно <g/> , коли взяти до уваги винятковість його життя <g/> , яке винесло його з найнижчих глибин суспільства до його верхів <g/> , яке кидало його на дно і возносило знову <g/> . </p>
doc#2 І справжнє чудо поезії виявляється в тому <g/> , що те <g/> , що мало б за таких умов стати епосом <g/> , усе таки зберігає властивості лірики <g/> .
doc#4 ; </p><p> ( <g/> « <g/> Кінець мандрівки <g/> » <g/> ) </p><p> то це спалах енергії у єднанні зі світом <g/> : </p><p> Я не сію і не збираю <g/> , </p><p> бідна хата в чужині моя <g/> , </p><p> але світ від краю до краю </p><p> належить таким <g/> , як я. </p><p> Сходить сонце щодня уранці <g/> , </p><p> заростає квіттям земля </p><p> для дітей <g/> , для бурлак <g/> , для коханців <g/> , </p><p> для таких <g/> , як я. </p><p> ( <g/> « <g/> Безпричальність <g/> » <g/> ) </p><p> Так <g/> , « <g/> спокій зрілих літ <g/> » — це не просто спокійна констатація <g/> , це ціле багатство настроїв <g/> , переживань <g/> , охоплень довколишнього світу <g/> .
doc#4 Це образи днів слави <g/> , таких далеких <g/> , що доводиться навіть питати <g/> , чи вони були <g/> : </p><p> Невжеж то все було не в яві <g/> : </p><p> і грім гармат на вулицях <g/> , </p><p> і « <g/> Слава Україні <g/> » із грудей <g/> , </p><p> що полягли під кулі ті <g/> , </p><p> і сонце й лопотіння прапорів <g/> , </p><p> і гук розбурханих вітрів <g/> , </p><p> і на майданах дзвони золоті <g/> ? </p>
doc#4 На честь поетки як громадянки ( <g/> бо як поетка вона має право на будь-які міти <g/> ) треба <g/> , одначе <g/> , сказати <g/> , що вона сама усвідомлює уявність цієї тематики і образности <g/> , і <g/> , якщо це все існувало в такій формі й таких барвах у минулому <g/> , невідтворність його тепер <g/> , коли навіть </p><p><g/> …
doc#4 » стає і образом авторчиної <g/> , може не без впливу епіграфа до Гемінґвеєвого « <g/> По кому дзвонить дзвін <g/> » <g/> , узятого з Джона Донна <g/> , а може в суголоссі таких безмежно людських <g/> , загальнолюдських міркувань про « <g/> переправу через останні буруни <g/> » <g/> . </p>
doc#6 Здебільшого репродукції таких картин можна знайти в каталозі переїзної виставки 1982— 1984 р. <g/> ) <g/> .
doc#6 Пейзажі Куриликові здебільшого мають подібні малі побутові деталі десь на задньому пляні або збоку <g/> , а “ <g/> Сон мера Кромбі <g/> ” або “ <g/> Споглянь людину без Бога <g/> ” ( <g/> ч. 19 <g/> ) мають десятки таких епізодів <g/> .
doc#6 Було в назві в таких випадках щось від комерційного оголошення <g/> .
doc#6 Не типові назви <g/> , що виходять поза межі власне називання <g/> , і в голляндських жанристів XVII сторіччя <g/> , таких як Стен <g/> , тільки врядигоди знаходимо приказкові назви ( <g/> приміром <g/> , Soo de ouden songen <g/> , soo pypen de jongen — “ <g/> Як старі співають <g/> , так молоді дудять <g/> ” <g/> .
doc#6 <p> Велика частина таких імен виразно походить з нормальної програми для студентів англістики в ті роки — Мілтон <g/> , Донн <g/> , Шекспір <g/> , Спенсер <g/> , Свіфт <g/> , Томас Ґрей <g/> , Джейн Остен <g/> , Джордж Еліот <g/> ; до цього додається трійця із загально-освітного навчання — Платон <g/> , Арістотель <g/> , Тома Аквінський <g/> .
doc#6 Рису цю я спостеріг дуже виразно на багатьох картинах <g/> , зібраних на переїзній виставці 1982—1984 р. З книги Морлі довідуюся <g/> , що ще раніше цю свого роду абстрактність таких кількаплощинних речей Курилика відзначив Айсікс у вступі до вінніпезької виставки 1970 року ( <g/> мені це видання тепер не приступне <g/> ) <g/> .