Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Бо я знав чисту мову <g/> , поправну <g/> , таку <g/> , яку він <g/> , либонь <g/> , асоціював із своїм дитинством <g/> .
doc#39 Тому тут природа така людяна і наслідує кожний порух людських душ <g/> , а люди відчувають себе дрібкою природи <g/> .
doc#88 Ця недоречність була такою очевидною <g/> , що їх швидко замінили Інститутами народньої освіти <g/> , в яких все було підпорядковане практичному завданню підготовки вчительських кадрів <g/> .
doc#81 Здавалося <g/> , що тільки народ <g/> , чиє життя проходить у горах <g/> , був здатний на таку динаміку <g/> , на таку мову вирування мізансцен <g/> .
doc#65 Усі ці проєкти такі ж безграмотні <g/> , як і безглузді <g/> .
doc#12 Головніші слова цього типу ( <g/> де и історично постало з ъ <g/> , ь <g/> , незалежно від наголосу <g/> ) такі <g/> : блискавка <g/> , блискуний <g/> , блищати ( <g/> а також за аналогією до них блиск <g/> ) <g/> , бриніти <g/> , глибокий <g/> , глитати <g/> , гримати <g/> , гриміти <g/> , дриґати <g/> , дрижати <g/> , кривавий <g/> , криниця <g/> , кришити <g/> , стрижень <g/> , стриміти <g/> , тривати ( <g/> напр <g/> .
doc#19 <p> Природно <g/> , що і діти виходять з такого оточення хижаками <g/> , але це вже хижаки <g/> , не здібні до творчости <g/> , це вже виродження <g/> .
doc#94 Прометеєві можна було боротися з богами <g/> , і це не робило літературні твори такої теми відреченими й проклятими <g/> .
doc#6 Рису цю я спостеріг дуже виразно на багатьох картинах <g/> , зібраних на переїзній виставці 1982—1984 р. З книги Морлі довідуюся <g/> , що ще раніше цю свого роду абстрактність таких кількаплощинних речей Курилика відзначив Айсікс у вступі до вінніпезької виставки 1970 року ( <g/> мені це видання тепер не приступне <g/> ) <g/> .
doc#65 українська мова офіційно розглядалася як такий діялект <g/> .
doc#102 Там було три групи і була така система <g/> : спочатку брали по запису <g/> , а потім робили кращу <g/> , середню і гіршу <g/> .
doc#31 Бунтівничість — таке буде перше враження — переходить у пристосуванство <g/> , свіжа думка — в догматизм <g/> .
doc#9 Якщо не говорити про форму прошу <g/> , сприйняту з таким наголосом літературною мовою тільки в звуженому значенні формули ввічливосте <g/> , то в парадигмі теперішнього часу можна припускати західноукраїнські впливи тільки щодо поодиноких дієслів <g/> , і то досить давні <g/> , так що вони <g/> , власне <g/> , не входять у нашу тему — про впливи Галичини на нову українську літературну мову <g/> .
doc#81 Така завіса збуджувала зацікавлення <g/> , але це не був факт літератури для мене як читача <g/> .
doc#40 Отже <g/> , в той час <g/> , як <g/> , наприклад <g/> , гордо показує просто ознаку ознаки <g/> , згорда підкреслює спосіб дії <g/> ; така сама різниця між південно й по-південному <g/> .
doc#81 Не скажу <g/> , що така можливість порятунку не з'являлася в моїй голові <g/> , і не такі думки борознили її в ті місяці близькости до смерти <g/> , я навіть думав <g/> , чи не піти до поліції <g/> , там уже напевно не голодувалося б <g/> , я навіть сказав про таку думку дяді Вові <g/> , Цебенкові <g/> , що не був ніяким дядею <g/> , але був людина дуже практична <g/> , і він тільки сказав <g/> : </p><p> — Ні <g/> , це не для вас <g/> . </p>
doc#40 ) <g/> , — такі спроби видаються незвичайними <g/> , поетичною вільністю <g/> , і не прищепилися в літературній мові <g/> . </p>
doc#39 В такому вмінні зібрати все притаманне <g/> , питоме <g/> , зрікшися пласкої механічносте <g/> ?
doc#16 <p> Правда <g/> , при цьому вісниківство розпалювало часом надмірний шовінізм і доводило ненависть до такого градусу <g/> , при якому стають неможливими навіть ті компроміси з окремими групами росіян ( <g/> не кажучи вже про руськомовних українців <g/> ) <g/> , які могли б відколоти ці групи від загального протиукраїнського фронту росіян і <g/> , отже <g/> , були б корисні ( <g/> а в певних умовах доконечні <g/> ) для успіху української справи <g/> .
doc#81 Такий надмір ніжности мені докучав <g/> , особливо тоді <g/> , коли я вже опанував спершу ж <g/> , а потім <g/> , не без свідомого зусилля <g/> , і р. ( <g/> Але я довго не міг вимовити твердого л <g/> , кажучи замість нього губогубне в. І досі не знаю <g/> , чи це не був польський вплив <g/> , — але як <g/> , коли не було контактів з поляками <g/> ?