This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 | »2 </p><p> А втім <g/> , найкращим <g/> , найпевнішим і найнаочнішим доказом у таких випадках бувають не свідчення мемуаристів і навіть не автовисловлювання <g/> , а самі твори письменника <g/> . |
doc#40 | У сучасній літературній мові і з о <g/> , е з'являється звичайно в таких випадках <g/> : </p><p> 1. В формі називного відмінка однини іменників чоловічого роду перед кінцевим приголосним <g/> , тоді як у інших відмінках є о або е <g/> , напр <g/> . |
doc#65 | У хроніці праці Інституту <g/> , подаваній у журналі " <g/> Мовознавство <g/> ” <g/> , раз-у-раз читаємо про готування таких словників ( <g/> напр <g/> . |
doc#6 | <p> Людей “ <g/> без обличчя <g/> ” ми побачимо на картинах Ван Гога аж до його останніх пейзажів <g/> , а про таких людей у Курилика була мова вище <g/> . </p> |
doc#96 | Такий тут триб життя <g/> … |
doc#72 | У першому проекті київської записки В. Антонович зайшов аж так далеко <g/> , що писав <g/> : “ <g/> Народність ця цілковито позбавлена інстинкту державности <g/> ; вона не тільки не становила окремої держави <g/> , але добровільно відхилила створення такої <g/> , навіть тоді <g/> , коли історичні обставини давали на це можливість <g/> ” ( <g/> Антонович 283 <g/> ) <g/> . |