Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Чи вони слухняно виконували наказ начальників <g/> , чи вони відчували зловісну насолоду нищення людських життів <g/> , яку так страхітливо відтворив Ігор Стравинський у своєму « <g/> Sacre de printemps <g/> » <g/> , партизанів <g/> , які висаджували Хрещатик у Києві чи Палац піонерів у Харковде <g/> , правда <g/> , жертва тільки одна <g/> , але оргія жорстокости від того не менша <g/> .
doc#0 А чи не було так само в дії тих червоних партизанів <g/> , які висаджували Хрещатик у Києві чи Палац піонерів у Харкові <g/> ? </p>
doc#0 <p> Так чи так <g/> , усіма забута насолода убивством на Пушкінській у Харкові не сприяла « <g/> дружбі народів <g/> » <g/> , німецького й українського <g/> .
doc#0 <p> Так чи так <g/> , усіма забута насолода убивством на Пушкінській у Харкові не сприяла « <g/> дружбі народів <g/> » <g/> , німецького й українського <g/> .
doc#0 <p> Тут на арену життєпису Н. виступає адвокат <g/> , або <g/> , як називали в старій Галичині <g/> , меценас Голубовський ( <g/> назвімо його так <g/> ) <g/> .
doc#0 Так <g/> , німецьке право <g/> , але все-таки право <g/> .
doc#0 Але коли відвідувач із породи « <g/> золотих фазанів <g/> » помилкою або навмисне забрідав до « <g/> ненормальної <g/> » території і так вітався <g/> , виходу не було <g/> .
doc#0 Так і вийшло <g/> , що чи не найобсяжнішою книгою став « <g/> Довідник про Україну <g/> » ( <g/> « <g/> Handbuch der Ukraine <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#0 Так <g/> , він знає <g/> , десь у районі Курфюрстендаму <g/> .
doc#0 <p> Так тривали хвилини за хвилинами <g/> . </p>
doc#0 <p> Хто була та жінка <g/> , так ы не з'ясувалося <g/> .
doc#0 Не всю дивізію Галичина так створено <g/> .
doc#0 <p> До такого Пляуену <g/> , до такої редакції на Адольф-Гітлер-штрасе <g/> , головній вулиці міста ( <g/> так звалися головні вулиці всіх міст Німеччини <g/> ) <g/> , приїхав Н. із Штрасгофу <g/> . </p>
doc#0 <p> Місто — безнадійно нудне <g/> , промислово-лютеранське місто <g/> , але чисте і цивілізоване <g/> , посеред розкішних зелених <g/> , бомбами не торканих мальовничих узвиш так званої Саксонської Швайцарїї <g/> .
doc#0 Костецького звали <g/> , звичайно ж <g/> , не Свирид Микитович — у якомусь варіянті <g/> , бо так піп охрестив <g/> , — а Ігор Вячеславович <g/> , ім'я князівське <g/> , не з опери ж ( <g/> якщо він не сам це вигадав <g/> , а він любив фантазувати <g/> ) <g/> .
doc#0 Так <g/> , був князь Ігор <g/> , але не було й не могло бути князя Свирида <g/> .
doc#0 Костецький приносив запахущі літературні експерименти і вимагав <g/> , так <g/> , вимагав <g/> , щоб їх пускали в друк <g/> . </p>
doc#0 Єдиною можливістю дістати щось їсти без карток було вихопити в якомусь ресторані так званий штамґеріхт <g/> .
doc#0 <p> Не знаю <g/> , чи так це справді було <g/> , але поговір твердив <g/> , що Ігор був не менше пристрасний у тому <g/> , що тепер звуть сексом ( <g/> тоді такого слова не було <g/> ) <g/> .
doc#0 Як дон Кіхот бачив богиню у вульгарній дівці <g/> , так за всіма ніщотами світу Ігор шукав і вірив <g/> , що знаходить <g/> , ось-ось <g/> , високе мистецтво <g/> .