Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 <p> Шарж на імітаторів Руссо </p><p> Можна було б почати від народження героя <g/> , і тоді це виглядало б <g/> , наприклад <g/> , так <g/> : Н. <g/> , офіційно — громадянин Н. <g/> , народився в селі Пришийкобиліхвіст над ставком Вишневим коло хати <g/> .
doc#1 <p> Надмір контрастів у мові « <g/> Неофітів <g/> » впливає як на розуміння <g/> , так і на емоції <g/> .
doc#2 — </p><p> Чи не так <g/> , княгине Ганно <g/> , увижалось дівці <g/> ? </p>
doc#3 Замість конфіґурації типу п'ять голубів — п'яти голубів ( <g/> родовий <g/> ) — п'яти голубів ( <g/> давальний <g/> ) перенесено структуру три голуби — трьох голубів—трьом голубам і т. д. <g/> , так що витворилася проміжна парадигма п'ять голубів — п'яти голубів ( <g/> родовий + у новій системі <g/> , радше родовий <g/> ) — п'яти голубам ( <g/> узгодження <g/> ) <g/> , що не могло не зробити загальну картину ще більш плутаною й внутрішньо суперечливішою <g/> . </p>
doc#4 <p> Так <g/> , отже <g/> , думаю <g/> , що двоподіл книжки — це не тільки акт критикової сваволі ( <g/> на яку я <g/> , зрештою <g/> , теж застеріг собі право <g/> ) <g/> , але й об'єктивний факт <g/> , стверджений самою авторкою і покладений нею в основу структури збірки <g/> .
doc#5 Дмитро – практично-тверезе <g/> , побудоване на розрахунку – так треба <g/> , так добре <g/> .
doc#6 Воно може бути спокійне <g/> , блакитне <g/> , але далеко частіше воно вибухає лявою потужного й загрозливого світла — як полярне сяйво ( <g/> “ <g/> Мерехтіння звужується навколо святощів дня <g/> ” <g/> ) <g/> , як блискавка <g/> , що роздирає хмару ( <g/> “ <g/> Зрушений громом <g/> ” <g/> ) <g/> , як містичний прорив світла крізь морок хмар ( <g/> “ <g/> Бріганська Колюмбія через чорні окуляри <g/> ” <g/> , “ <g/> Тарас Шевченко <g/> , геніальний поет і добрий маляр <g/> , записав у щоденнику про свої молоді роки <g/> : “ <g/> Самому тепер не віриться <g/> , а справді так було <g/> .
doc#7 До чого стосується « <g/> немов би спогад <g/> » і так далі <g/> : чи це шлях слав гомін <g/> , немов спогад <g/> ?
doc#8 Уранці Петров дістав якогось таємничого спішного листа <g/> , о 8 годині вечора виїхав з свого дому в Мюнхені до Міттенвальдського табору <g/> , але туди так і не доїхав <g/> .
doc#9 <p> Буває так <g/> , що дослідник шукає для себе теми <g/> , але тут тема шукала дослідника <g/> .
doc#10 <p> З погляду розвитку науки так само <g/> , як з погляду переємності української культури обов'язком мовознавців нашого покоління є нагадати про життя й діяльність передчасно зліквідованих <g/> .
doc#11 Так от <g/> , виявилося <g/> , що ця « <g/> штучка <g/> » — це була торпеда <g/> .
doc#12 <p> Правила <g/> , що їх зведення подаємо тут <g/> , спираються <g/> , не запроваджуючи будь - яких змін <g/> , на так званий « <g/> Харківський <g/> » правопис <g/> , ухвалений до вжитку 1928 р. <g/> , після того <g/> , як його докладно обговорила Всеукраїнська Правописна Конференція і зредагував один з найвидатніших і найавторитетніших українських мовознавців—Олекса Синявський <g/> , і на складений на основі цього правопису « <g/> Правописний словник <g/> » Г. Голоскевича ( <g/> Видання сьоме <g/> , Харків — Київ <g/> , 1930 <g/> ) <g/> .
doc#13 <p> Так чи так <g/> , усі ознаки байронівської поеми відтворені в поемі Веретенченка <g/> .
doc#14 Тим то всі ці спричинені війною апокаліптизми й передбачення кінця людства виросли з перспективи <g/> , що її можна було б схарактеризувати перифразою слів одного поета — цвях у моєму чоботі Грандіозніший від усіх трагедій Ґете <g/> , — а так схарактеризувавши <g/> , лишити дрібним епігонам <g/> , починаючи від Орвелів і Кестлерів і кінчаючи тим <g/> , що вище були згадані <g/> . </p>
doc#15 Одначе ледве чи це так <g/> .
doc#16 Так подумати можна було б <g/> , якби Донцов не цитував іншого місця цієї самої статті <g/> .
doc#17 Це були вистави <g/> , сказати б так <g/> , режисерсько-акторські <g/> .
doc#18 Так і те <g/> , що йде далі <g/> , — писане рукою і серцем одного читача <g/> , хоч він намагався вчитатися в твір більше <g/> , аніж вчитати себе в нього <g/> . </p>
doc#19 <p> </doc> </p><p> ( <g/> Василь Мова <g/> ) </p><p> Більш нічого </p><p> Не викроїлося <g/> , і драму </p><p> Глухими <g/> , темними рядами </p><p> На смітник земля ввижається поетові « <g/> правди й волі арештарнею <g/> » <g/> , суцільною « <g/> мертвуїцою буцигарнею <g/> » <g/> , песимізм не виявляється так яскраво <g/> .