Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Пасажирські поїзди відводилися на запасні колії <g/> , часто стояли там годинами <g/> .
doc#0 Знатиме Муся <g/> , то знатиме й Галинький <g/> , і ті <g/> , більші <g/> , що стояли за ним <g/> . </p>
doc#0 Сидим — стоять не приходится <g/> .
doc#0 Та навіть у сексі на сторожі німецьких чоловіків стояли німецькі закони про чистоту [ <g/> німецької <g/> ] раси <g/> . </p>
doc#1 <p> Над Дніпровою сагою </p><p> Стоїть явір меж лозою <g/> , </p><p> Меж лозою з ялиною <g/> , </p><p> З червоною калиною <g/> . </p>
doc#1 <p> Стоїть старий <g/> , похилився <g/> , </p><p> Мов козак той зажурився <g/> . </p>
doc#2 Ті <g/> , хто стояв при її поетичній колисці <g/> , приймають її й тепер <g/> , бо чують бодай просліди первісної мелодії <g/> .
doc#4 Не знаю <g/> , чи перед Наталею Лівицькою-Холодною стояла свідомо проблема вибору <g/> .
doc#4 <p> Один з них — найповерховіший <g/> , і вже згадуваний — те <g/> , що за наголовками багатьох поезій стоїть піднаголо- вок « <g/> Листки з щоденника <g/> » <g/> .
doc#4 Нема тут і накопичення жіночим оком сприйнятих подробиць <g/> , але в центрі стоїть об'єктивний деталь засніженого тюльпана <g/> , а « <g/> жіноче <g/> » тут не випинається <g/> , а заперечується ( <g/> « <g/> кухонні речі <g/> » <g/> ) <g/> , і панує тут не примирення й спокій <g/> , як у попередньому прикладі про босого кота <g/> , а острівна тиша спокою й людського тепла ( <g/> « <g/> вогники міста <g/> » <g/> ) в океані безмежної і <g/> , либонь <g/> , страшної пітьми всесвіту <g/> . </p>
doc#4 Філемон і Бавкіда не знають ницости й зла світу <g/> , а що читач те знає <g/> , то за ідилією завжди стоїть зловісне передчуття лиха й неминучої загибелі <g/> , у гармонії спочиває зерно прихованої дисгармонії <g/> . </p>
doc#4 <p> Але в Овідія цього звиху ще нема <g/> , і гармонійне життя <g/> , задоволене малим <g/> , виливається в спокійний і гармонійний кінець <g/> : </p><p> Раз <g/> , знеможені віком і кволі <g/> , </p><p> Вийшли із храму на ґанок вони <g/> ; обступили їм пам'ять </p><p> Давні події <g/> ; стоять <g/> , розмовляють <g/> , аж бачить Бавкіда <g/> : </p><p> Зазеленів Філімон <g/> ; придивився старий <g/> : його жінка </p><p> Криється листом — і от вже шумить верховіття над ними <g/> . </p>
doc#4 мовчки Юрій над змієм </p><p> стоїть із мертвим списом <g/> …
doc#4 Так і кортить додати <g/> , що стиль цей не сходить на суму засобів <g/> , і має в собі щось <g/> , що стоїть поза тими засобами <g/> , щось <g/> , без чого <g/> , власне <g/> , нема поезії <g/> , як без води нема життьових умов для рослин і істот <g/> , а ця вода проливається з хмар і хмарин <g/> , а їхня форма непередбачена й неповторна і не може бути подиктована людським розумом — як і сама поява чи не-поява тих хмар <g/> .
doc#4 Як назвати цей залишок чи цю надвишку <g/> , що стоїть поза й понад сумою засобів <g/> , не знаю <g/> .
doc#5 Раз <g/> , тільки раз автор вивів своїх героїв на коротку мить до Андріївської церкви <g/> , але і тут не показав самої церкви <g/> : « <g/> Широчезними залізними сходами вони увійшли на тахльовану паперть церкви <g/> , що стояла щільно над урвищем горба <g/> .
doc#6 І сама ратуша стоїть не серед міста <g/> , а серед жовтої піщаної пустелі <g/> , і кидає ця “ <g/> гордість нашого міста <g/> ” чорну тінь на схід — себто від сонця <g/> , що вже хилиться в небуття <g/> , на захід <g/> .
doc#6 Ось двоє дітей приносять зібрані квіти дорослій парі <g/> , ми хотіли б знати <g/> , чому <g/> , що стоїть за цим фактом <g/> , — але назва тільки “ <g/> Сцена на кухні <g/> ” <g/> .
doc#6 Чи не єдиний виняток — цитатна назва <g/> , слова <g/> , що їх ніби вимовляє дійова особа — це “ <g/> Нема грошей — нема води <g/> ” <g/> , що каже водовіз жінці <g/> , яка стоїть у дверях будинку <g/> .
doc#6 Що в дійсності за цим стояло <g/> , либонь <g/> , щось не усвідомлене ним самим <g/> , був чи не страх божевілля <g/> .