This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 | <p> Цю надзвичайно важливу для розвитку української літературної мови дискусію — хоч треба сказати <g/> , що учасники її здебільшого не піднеслися над особисті смаки і не усвідомили загального значення дискусії — розпочав Борис Грінченко статтею « <g/> Галицькі вірші <g/> » <g/> , видрукованою в липні 1891 р. <g/> , тяглася вона протягом 1891 — 1892 рр <g/> . |
doc#9 | Але ж ми маємо право сподіватися насамперед сього од галичан <g/> , бо не в галичан <g/> , а в нас були Квітка <g/> , Гулак-Артемовський <g/> , Марко Вовчок <g/> , Шевченко <g/> , Кониський <g/> , Гребінка <g/> , Куліш <g/> , Нечуй-Левицький <g/> , Мирний <g/> , Стороженко та інші <g/> ; не галичани нам <g/> , а ми їм сповняємо своїми роботами їх періодичні і неперіодичні видання <g/> »2. </p><p> Цими словами кінчається гаряча стаття Б. Грінченка <g/> , сповнена духу нетерпимости й льокальної обмежености <g/> . |
doc#9 | » — за характеристикою Б. Грінченка <g/> ) 3 або звороту звертаюся до вас <g/> , про який Б. Грінченко писав <g/> : « <g/> Се " <g/> до вас звертаюся <g/> " чи польонізм <g/> , чи москалізм <g/> , але у всякому разі річ не вкраїнська <g/> ; по-вкраїнському се значить <g/> : " <g/> до вас повертаюся <g/> " <g/> , а якщо висловити по-вкраїн- ському авторову думку <g/> , то треба сказати <g/> : " <g/> до вас вдаюся з покликом <g/> " або просто " <g/> вас кличу <g/> " <g/> , " <g/> вас закликаю <g/> "»4. </p><p> Таким чином і в своїх прикладах <g/> , і головне в своїх вимогах і тоні стаття Б. Грінченка була більше полемічна <g/> , ніж речова <g/> . |
doc#9 | Практично І. Франко в цій статті цілком знімав з порядку денного змагання до єдности літературної мови і відкривав і сам дорогу хуторянським тенденціям <g/> , з тією тільки різницею <g/> , що Б. Грінченко проголошував монополію одного хутора <g/> , а І. Франко визнавав усі хутори за принципово рівновартісні й гідні права на самостійний розвиток за своїми внутрішніми законами <g/> . |
doc#9 | <p> В історичній перспективі стаття І. Франка була така ж хибна <g/> , як і стаття Б. Грінченка <g/> . |
doc#9 | <p> В історичній перспективі стаття І. Франка була така ж хибна <g/> , як і стаття Б. Грінченка <g/> . |
doc#9 | Бо історична доцільність дискусії була не тільки в формулюванні дотеперішніх поглядів на шляхи розвитку української літературної мови — це завдання обидві статті виконували <g/> , — а в знайденні або синтезі обох поглядів <g/> , або межі <g/> , до якої мали б простягатися зазіхання кожного з них <g/> . |
doc#9 | Цього обидві ці статті не зробили <g/> . </p> |
doc#9 | <p> Не зробила цього і чергова — в часі оголошення — стаття М. Школиченка1. Ніби зляканий різкістю тону обох попередніх полемістів <g/> , М. Школиченко недобачає принципового розходження авторів і старається примирити їх <g/> , загладивши все особисте <g/> . |
doc#9 | Посутньо стаття М. Школиченка не приносила нічого нового <g/> , хіба що відзначала і намагалася заперечити недооцінку значення мови у І. Франка <g/> . |
doc#9 | <p> Далеко більшою речовістю й об'єктивністю відзначаються дальші в часі статті <g/> : І. Кокорудза і А. Хванька ( <g/> Агатангела Кримського <g/> ) <g/> . |
doc#9 | І далі <g/> : « <g/> Під час <g/> , коли на Україні рідко язик українсько-руський є розговорним між тамошною інтелігенцією <g/> , то в Галичині говорять ним як в простій хаті <g/> , так і в найелегантніших і найвищих сальонах <g/> »1. </p><p> Все це були незаперечні факти <g/> , не позначатися на розвитку мови вони не могли <g/> , впливи Галичини на загальноукраїнську літературну мову вони робили дійовими — і тому автор мав цілковиту рацію <g/> , роблячи в своїй статті такий висновок <g/> : « <g/> Як ми учимося зі словарем в руці деяких слів українських <g/> , так най ЗБОЛЯТЬ і українці вийти поза свою тісну межу і навчитись трохи і від нас <g/> . |
doc#9 | <p> Стаття А. Кримського принесла вперше в дискусії фахове філологічне пояснення багатьох порушених дискутантами слів і форм <g/> , але це нас тут не цікавить <g/> . |
doc#9 | Таким принциповим моментом у статті А Кримського <g/> , крім загальної оцінки впливів різних українських земель на літературну мову <g/> , було ще питання про русизми й полвонізми <g/> . |
doc#9 | <p> Ця заміточка Б. Грінченка знімала всі можливі особисті образи і тим закривала дискусію <g/> , речево завершену статтями І. Кокорудза і А. Кримського <g/> . |
doc#9 | , висвітлені ним тоді особливо повно в статті « <g/> Галицькі вірші <g/> » <g/> . |
doc#9 | Ці статті І. Нечуя-Левицького спричинили новий вибух мовної дискусії <g/> , але характеристичне при цьому <g/> , що прямих і безоглядних послідовників І. Нечуй-Левицький уже не знайшов <g/> . |
doc#9 | Бо цілком слушно писав С. Єфремов <g/> , який взагалі дав І. Нечуєві-Левицькому дуже різку відповідь <g/> , що « <g/> мова в ній ( <g/> статті самого І. Нечуя-Левицького про чистоту мови від галицьких елементів <g/> , — Ю.Ш. <g/> ) <g/> , за малими винятками <g/> , звична мова <g/> , якою у нас тепер мало не всі пишуть <g/> »2 <g/> , себто мова з тими самими галицькими елементами <g/> . </p> |
doc#9 | Стаття І. Стешенка в своїй філологічній частині стоїть на невисокому рівні <g/> . |
doc#9 | Проте справедливість вимагає сказати <g/> , що всупереч логічній послідовності зі статтею І. Стешенка цього не сталося <g/> , і його загальні твердження далеко об'єктивніші й далеко принциповіші <g/> . |