Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Якось страшно <g/> » <g/> ) </p><p> Ми тепер понурі і завзяті <g/> , </p><p> Нас тепер ще тяжче стало взяти Тихим словом ніжности й тепла <g/> . </p>
doc#4 <p> Так <g/> , але це Наталя Лівицька-Холодна <g/> , що вибрала цей вірш для перекладу і що поставила його в останній <g/> , найважучішій позиції <g/> : останнім словом <g/> . </p>
doc#6 Друга з цих рис <g/> , для знавців — контроверсійних або й просто недопущенних <g/> , —це Куриликове постійне бажання підпорядкувати свої образи певній ідеї <g/> , певному духовому посланню <g/> , тому <g/> , що добре передасться англійським словом message і що знову тримає малярство в виразному зв'язку з літературою <g/> .
doc#8 З ентузіязмом археолога <g/> , він захоплювався рисами окремих епох <g/> , збиранням черепочків людських думок і манер поведінки <g/> , що з них творився образ доби <g/> , — і це привело його до белетристики <g/> , — спочатку жанру роману- біографії ( <g/> « <g/> Аліна і Костомаров <g/> » <g/> , незакінчений роман про Ф. Війона <g/> , оповідання про Рільке <g/> , про Ван Гоґа <g/> ) <g/> , а потім і до чистої белетристики <g/> , до того <g/> , що найкраще можна окреслити англійським словом fiction <g/> , з обома його значеннями — « <g/> вигадка <g/> » і — « <g/> белетристика <g/> » <g/> , давши тут три повісті <g/> : « <g/> Дівчина з ведмедиком <g/> » <g/> , « <g/> Доктор Серафікус <g/> » і « <g/> Без ґрунту <g/> » <g/> , та низку оповідань <g/> , що їх він хотів видати окремою книгою і довго переробляв для цього видання <g/> , — але цей намір так і не здійснився <g/> . </p>
doc#8 Він пише про це дуже обережно <g/> , своїй статті він дає назву <g/> , що може відштовхнути кожного політика <g/> , — він називає її « <g/> Проблема Ґотфріда Келлера <g/> » <g/> , саме слово держава він зашифровує словом « <g/> політика <g/> » <g/> , — але він таки ставить цю проблему <g/> .
doc#9 Звідтам надіялись ми приобрісти в час теперішного язикового розвою тоє <g/> , що нам ілі вовся не стає <g/> , ілі <g/> , що у нас не точно єсть розвите <g/> ; навзаїм же ради ми били хоть би показати братной Україні наш домашній плод <g/> , щосьмо его с трудом духа під отмінними обстоятельствами із себе возростили <g/> »4. Як бачимо <g/> , і консервативні елементи в той медовий місяць молодого українського слова згодні йти на зближення з цим словом <g/> ; тільки народовці ладні переймати його цілком <g/> , а консервативні елементи згодні тільки доповнювати ним те <g/> , що визнають за прогалину в виробленій ними мовній системі орієнтованого частково на Москву <g/> , а частково на норми ще Мелетія Смотрицького язичия <g/> . </p>
doc#11 Ми вже перекинулися словом про ваше майбутнє <g/> , мабуть <g/> , не дуже веселе <g/> .
doc#12 <p> 4. Слова пів <g/> , напів пишуться разом з дальшим словом <g/> , якщо становлять з ним одне поняття <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> 2. Після однорядних членів речення перед сумарним словом <g/> , напр <g/> .
doc#12 серед ставу мовчки опинилась“ ( <g/> Шевченко <g/> ) <g/> , </p><p> Крапки можуть стояти також в середині речення перед якимнебудь словом <g/> , щоб показати несподіваність <g/> , незвичайність цього слова <g/> , контрастовість його з очікуваним <g/> , напр <g/> .
doc#15 Він розглядає як однотипні ( <g/> генетично <g/> , але в нього взагалі підхід генетичний <g/> ) такі речення <g/> , як <g/> : пожар <g/> , время <g/> , стыд <g/> , стыдно <g/> , хорошо <g/> , хожено <g/> , убито - на тій підставі <g/> , що всі ці слова - іменного походження <g/> ; сюди ж відносить він і переліки <g/> , заголовки і т. п. </p><p> Томсон знає тільки ті бездієслівні речення <g/> , в яких нема ні присудка <g/> , ні підмета <g/> , а для безпосереднього повідомлення всього складного </p><p> уявлення означається словом та частина його <g/> , яка випадково найбільше збуджена в душі мовця <g/> , бо звичайно нема таких слів <g/> , якими можна позначити все складне уявлення в сукупності <g/> .
doc#15 <p> Це глибоко архаїчна конструкція - про її генезу тут говорити <g/> , звичайно <g/> , не випадає <g/> , - суть якої <g/> , полягає <g/> , спрощено кажучи <g/> , в тому <g/> , що дія виражається в реченні іменником <g/> , а дійова особа - словом з присвійним значенням <g/> .
doc#15 <p> Немає ні змоги <g/> , ні потреби аналізувати тут хоч трохи докладно <g/> , в чому відмінність між словом і реченням <g/> .
doc#15 <p> Ще більшим непорозумінням видається мені той погляд на відмінність між словом і реченням <g/> , який К. Чехович у своїй книжці « <g/> Оле- ксандер Потебня <g/> .
doc#15 вияснення нового спостереження через порівнування його з давнішим <g/> , що з ним це нове подібне в однім пункті <g/> " і далі будує на цьому цілу теорію " <g/> первісного суду <g/> " <g/> : </p><p> Первісний суд виявляється назверха лише одним словом <g/> , і тим він ріж- ниться від того елементу думання <g/> , що його подає льогіка <g/> , а також і від синтаксичного елементу мови <g/> , що його встановлює граматика <g/> . </p>
doc#15 <p> Коли ми нове спостереження якогось явища назвемо вже готовим словом <g/> , то це в дійсности двочленний суд <g/> , в якому підметом є нове спостереження <g/> , а присудком маса давніших спостережень <g/> , об'єднаних словом <g/> . </p>
doc#15 <p> Коли ми нове спостереження якогось явища назвемо вже готовим словом <g/> , то це в дійсности двочленний суд <g/> , в якому підметом є нове спостереження <g/> , а присудком маса давніших спостережень <g/> , об'єднаних словом <g/> . </p>
doc#15 Таким чином подібний називний відмінок не можна назвати просто словом - він по-своєму навіть протилежний слову - і тому зрозуміла ( <g/> але неприйнятна <g/> ) спроба Пєшковського назвати його реченням <g/> ; з другого боку абсолютно ясно <g/> , що це не речення і саме відчуттям цього пояснюється те <g/> , що переважна більшість дослідників не визнала його реченням <g/> . </p>
doc#15 Це спростовується <g/> , поперше <g/> , фактично тими кількома прикладами <g/> , які випадково наведені самим Перльмуттером <g/> : газета звалася « <g/> Санкт- Петербургские ведомости <g/> » <g/> , свою працю Ломоносов назвав « <g/> Россий- ская грамматика <g/> » <g/> , а заголовки розділів починаються словом " <g/> глава <g/> " <g/> : Глава 1 <g/> , Глава 2 і т. д. Все це - незаперечні називні відмінки <g/> .
doc#16 <p> Під словом націоналізм можна розуміти різні речі <g/> .