Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 <p> Відмінність не тільки в словах <g/> .
doc#9 змін в формах <g/> : хв в чужих словах не писати замість ф <g/> …
doc#9 Не та мова степів широких <g/> , ланів безмежних — повільна <g/> , барвиста <g/> , дзвінка <g/> , а мова швидка <g/> , одноманітна <g/> , але вже викінчена й культурна <g/> »2. Уже в останніх словах почувається <g/> , наскільки імпонує ця мова героям повісти і самій авторці <g/> .
doc#9 В прикметниках відзначу затримання наголосу на корені в словах міський і морський ( <g/> « <g/> Тут міські розкоші <g/> !
doc#9 Навіть наголос у цих словах засвоєно <g/> , здається <g/> , галицький <g/> .
doc#9 Принаймні 1909 р. І. Огієнко вказував <g/> , що правильним наголосом у словах <g/> , виведених від основи ім'я <g/> , мав би бути наголос на корені <g/> : іменник <g/> , заіменникxxiii <g/> . </p>
doc#9 В багатьох словах він створив наголосові дублети <g/> : запитання <g/> , об'єднання <g/> , розв'язання <g/> , порівняння <g/> , переконання <g/> , оповідання <g/> , читання <g/> , снідання і т. д. <g/> , причому в цих словах нанаростковий наголос видається ще й можливим <g/> , але практично вже різко переважає накореневий <g/> .
doc#9 В багатьох словах він створив наголосові дублети <g/> : запитання <g/> , об'єднання <g/> , розв'язання <g/> , порівняння <g/> , переконання <g/> , оповідання <g/> , читання <g/> , снідання і т. д. <g/> , причому в цих словах нанаростковий наголос видається ще й можливим <g/> , але практично вже різко переважає накореневий <g/> .
doc#9 З другого боку <g/> , в багатьох словах на -ання ще неподільно панує старий нанаростковий наголос <g/> : змагання <g/> , обертання <g/> , вагання <g/> , писання <g/> , плазування <g/> , тощо ( <g/> галицьке змагання <g/> , обертання <g/> , писання і т. д. <g/> ) <g/> .
doc#9 Це збереглося в старих словах <g/> : копач <g/> , шукач <g/> , втікач тощо <g/> .
doc#9 Навпаки <g/> , в новіших своїм постанням або поширенням словах помічаємо вагання <g/> , яке проходить навіть через найавторитетніші українські словники й підручники <g/> .
doc#9 * Ці приклади показують <g/> , який неусталений у сучасній українській літературній мові наголос цієї категорії слів і саме в словах новішого походження <g/> .
doc#9 Причина цього вагання може бути тільки одна <g/> : вплив Галичини <g/> , яка частково має в цих словах наголос на передостанньому складі <g/> . </p>
doc#9 З галицькими мовними впливами пов'язана можлива парокситоновість іменників жіночого роду похвалаxlvii <g/> , жалоба <g/> , обіцянка* <g/> , пітьмаxlviii <g/> , користь <g/> , ненависть <g/> , причому в останніх трьох словах вона стала майже єдино можливою нормою <g/> .
doc#9 <p> 8. У прикметниках можна відзначити панування в літературній мові галицького кінцевого наголосу в словах новий ( <g/> при цілковитому пануванні в східноукраїнських говірках парокситоновости <g/> : новий і блідий <g/> ) <g/> .
doc#9 Воно має <g/> , звичайно <g/> , частковий <g/> , спорадичний характер <g/> , найчастіше трапляється в іншомовних словах ( <g/> мабуть <g/> , мимовільна познака того <g/> , що вони засвоєні через російське посередництво <g/> ) <g/> , а загалом не піддається встановленню якихось і загальнообов'язкових норм <g/> .
doc#9 Найкращий доказ цього старі випадки переходу ненаголошеного о в у <g/> , засвідчені або й збережені в окремих словах традиційним правописом ( <g/> будяк <g/> , мачуха <g/> , яблуко тощо <g/> ) <g/> .
doc#9 Тут навіяні галицьким впливом такі явища <g/> , як вимова и <g/> , а не і після приголосних д <g/> , т <g/> , з <g/> , с <g/> , ц <g/> , р перед приголосним ( <g/> так зване « <g/> правило дев'ятки <g/> » <g/> , але вимова и після ж <g/> , ч <g/> , щ випливає із фонетичної системи східноукраїнських говірок <g/> , бо там ці приголосні теж стверділі <g/> ) <g/> ; вимова є <g/> , а не і' в словах грецького походження на місці ети ( <g/> амнестія <g/> , етер <g/> ) <g/> ; вимова є <g/> , а не є на початку таких слів <g/> , як Европа <g/> , Ефрат <g/> ; вимова ай замість ей у словах німецького походження ( <g/> Швайцарія <g/> , портвайн <g/> ) <g/> ; вимова ев замість ей у словах типу невтральний <g/> ; вимова -ер замість -ор відповідно до французького наростка -еиг ( <g/> гувернер <g/> , монтер <g/> ) <g/> ; пом'якшена вимова л у багатьох чужих словах ( <g/> бльокада <g/> , кляса <g/> ) <g/> ; збереження ґ відповідно до чужого g в багатьох чужих словах ( <g/> гума <g/> , Грація <g/> ) <g/> ; відмінювання чужих іменників на -о (
doc#9 навіяні галицьким впливом такі явища <g/> , як вимова и <g/> , а не і після приголосних д <g/> , т <g/> , з <g/> , с <g/> , ц <g/> , р перед приголосним ( <g/> так зване « <g/> правило дев'ятки <g/> » <g/> , але вимова и після ж <g/> , ч <g/> , щ випливає із фонетичної системи східноукраїнських говірок <g/> , бо там ці приголосні теж стверділі <g/> ) <g/> ; вимова є <g/> , а не і' в словах грецького походження на місці ети ( <g/> амнестія <g/> , етер <g/> ) <g/> ; вимова є <g/> , а не є на початку таких слів <g/> , як Европа <g/> , Ефрат <g/> ; вимова ай замість ей у словах німецького походження ( <g/> Швайцарія <g/> , портвайн <g/> ) <g/> ; вимова ев замість ей у словах типу невтральний <g/> ; вимова -ер замість -ор відповідно до французького наростка -еиг ( <g/> гувернер <g/> , монтер <g/> ) <g/> ; пом'якшена вимова л у багатьох чужих словах ( <g/> бльокада <g/> , кляса <g/> ) <g/> ; збереження ґ відповідно до чужого g в багатьох чужих словах ( <g/> гума <g/> , Грація <g/> ) <g/> ; відмінювання чужих іменників на -о ( <g/> авто <g/> , пальто <g/> , бюро <g/> ) li тощо <g/> .
doc#9 приголосних д <g/> , т <g/> , з <g/> , с <g/> , ц <g/> , р перед приголосним ( <g/> так зване « <g/> правило дев'ятки <g/> » <g/> , але вимова и після ж <g/> , ч <g/> , щ випливає із фонетичної системи східноукраїнських говірок <g/> , бо там ці приголосні теж стверділі <g/> ) <g/> ; вимова є <g/> , а не і' в словах грецького походження на місці ети ( <g/> амнестія <g/> , етер <g/> ) <g/> ; вимова є <g/> , а не є на початку таких слів <g/> , як Европа <g/> , Ефрат <g/> ; вимова ай замість ей у словах німецького походження ( <g/> Швайцарія <g/> , портвайн <g/> ) <g/> ; вимова ев замість ей у словах типу невтральний <g/> ; вимова -ер замість -ор відповідно до французького наростка -еиг ( <g/> гувернер <g/> , монтер <g/> ) <g/> ; пом'якшена вимова л у багатьох чужих словах ( <g/> бльокада <g/> , кляса <g/> ) <g/> ; збереження ґ відповідно до чужого g в багатьох чужих словах ( <g/> гума <g/> , Грація <g/> ) <g/> ; відмінювання чужих іменників на -о ( <g/> авто <g/> , пальто <g/> , бюро <g/> ) li тощо <g/> .