Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 свого війська до ворожої столиці і <g/> , кажучи словами російського класика ( <g/> зовсім з іншої нагоди і в
doc#0 ? — ні <g/> , по-німецьки <g/> … </p><p> Відмінність не тільки в словах <g/> . Сама структура права радянська й німецька
doc#0 , але була це все-таки <g/> , коли можна створити таке слово <g/> , своїна <g/> . Робота <g/> ? Вона була безглузда і
doc#0 і завмирали <g/> . Не було потреби воювати — навіть словами — за те <g/> , що не існувало більше <g/> . « <g/> Політизованих <g/> »
doc#0 і навіть — чесности <g/> . Витримано позицію <g/> , кажучи словами Ромена Роллана з часів ще початку століття —
doc#0 що не сповна розуму ( <g/> у чехів є на це убивчо-гарне слово blby <g/> ) <g/> . Гумор полягав у тому <g/> , що годі було
doc#1 цього чималу кількість грецьких і латинських слів ( <g/> за підрахунками Євгена ГІеленського 1 <g/> , 80
doc#1 ( <g/> за підрахунками Євгена ГІеленського 1 <g/> , 80 слів ужито 180 разів для позначення реалій
doc#1 в химерній послідовності <g/> , поряд із сучасними словами з затертим <g/> , буденним значенням <g/> ) <g/> , стає
doc#1 як можна малими средствами <g/> , кількома простими словами викликати велике враження <g/> » 1. </p><p> Як « <g/> Марія <g/> » <g/> , так і
doc#1 робота Т. Шевченка над перекладом уривків із « <g/> Слова о полку Ігоревім <g/> » <g/> , кілька варіянтів якого
doc#1 прийомів Т. Шевченка — постійне нагромадження слів <g/> , що належать до одного й того ж семантичного
doc#1 думи гордії розвіє <g/> , </p><p> Як ту сніжину по степу <g/> ! </p><p> Інше слово з того ж семантичного поля — сніжина — вводиться
doc#1 використанням можливих значень <g/> , закладених у слові <g/> . </p><p> Тенденція Шевченкових віршів цього періоду
doc#2 , дає змогу значити знаками сонця кожну річ і слово <g/> . Обряд робить людину частиною світу <g/> , а світ —
doc#2 Вона писатиме « <g/> лазоревий око тішив <g/> » <g/> , оминаючи слово сніг <g/> . Вона робитиме з прикметників то
doc#2 викликати без виклику і запалювати без великих слів <g/> . Вона добре знає чар свого рожевого личка <g/> ,
doc#2 літопису й сумнівного в своїй пишноті Слова о полку починає товаришити від останнього
doc#3 реченнях <g/> . </p><p> Семантична і синтаксична еволюція слів типу двоє ( <g/> двои <g/> ) як слід не вивчена і мала б бути
doc#3 ( <g/> на схід від <g/> ) — Хвастів — Умань <g/> . Іншими словами і дуже спрощено маємо до діла з