Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#75 Часом йому не вистачало українських слів <g/> , він хотів більших контрастів і п'янкіших букетів запахів — він удавався до французьких і російських слів <g/> .
doc#40 Слово воїн стало архаїчним <g/> , бо мало в собі надто позитивне забарвлення <g/> , щоб постійно вживатися <g/> . </p>
doc#94 1903 рік <g/> , коли ще скрізь морок <g/> , але чулі розуми можуть угледіти переддень 1905 року <g/> , поетка творить свою поему про одне слово <g/> , що є ключем до всього <g/> , слово — свобода <g/> , поняття свободи <g/> , але <g/> , милий Боже <g/> , яке ще недоступне й незрозуміле всім вісімдесятьом відсоткам неграмотного народу <g/> , але і скільком з тих <g/> , що формально грамотні <g/> .
doc#72 <p> Тут варто відхилитися від теми і сказати кілька слів про штати мовознавчих інституцій Академії <g/> .
doc#45 Ні слова більше <g/> .
doc#12 ПРАВОПИС ЧУЖИХ СЛІВ <g/> . </p>
doc#22 Спеціальне зневажливе слово постало в Росії й було перейняте на Україні для тих <g/> , хто їв кав'яр одверто і одверто дбав за власне щастя <g/> : міщанство <g/> .
doc#76 Мій матеріял дозволяє твердити <g/> , що слово общерусский <g/> , правда <g/> , не як одне двокореневе слово <g/> , а двоє граматично ще не злитих слів — общий русский <g/> , характеризувало мову ( <g/> та ідеологію <g/> ) Сергія Уварова <g/> , особи <g/> , що визначала освітню політику Російської імперії півтора десятиліття його міністерування <g/> , а фактично і після його відставки в кінці сорокових років минулого століття <g/> , — увесь час аж до революції 1917 року <g/> .
doc#9 Вона пише не так про новотвори <g/> , як про мовне простування письменника на захід <g/> , віддавання переваги правобережному лексікону перед лівобережним <g/> , любовне плекання волинських та подільських словечок <g/> »2. </p><p> І справді <g/> , П. Филипович вказує <g/> , що такі слова <g/> , як гордота <g/> , лихослів'є <g/> , недійність М. Старицький узяв із словника Є. Желехівського3. </p><p> Але з такими твердженнями слід бути обережними і ґрунтовніше перевірити їх на матеріялі всієї поетичної мови М. Старицького <g/> .
doc#43 Коли ж таке визначення жанру когось разить — бійтеся Бога <g/> , навіть не чуже слово <g/> , — то я можу запропонувати інше визначення — містерія <g/> .
doc#40 Коли <g/> , наприклад <g/> , ми читаємо в газеті <g/> , що в Америці відбувається чистка урядового апарату від комуністичних елементів <g/> , то слово чистка ужите тут у розмірно новому значенні <g/> .
doc#40 Норми її <g/> , поступово виробляючися й відстоюючися <g/> , були фактично відтворені в мові найкращих майстрів українського слова — письменників <g/> , публіцистів і науковців <g/> .
doc#9 <p> Переважна більшість цих слів уже була використана в літературній традиції до Шевченка <g/> .
doc#76 Так мало б це виглядати <g/> , якби ідея і слово постали на Україні <g/> . </p>
doc#40 Це приклади закріпленого порядку слів <g/> ; інші члени речення не мають свого сталого місця в реченні <g/> , але конче стоять у тій чи тій позиції супроти того слова <g/> , з яким граматично в'яжуться <g/> .
doc#81 « <g/> Слову о полку Ігоревім <g/> » було присвячено щось із вісім годин <g/> , і подібний був приділ часу на інші теми <g/> .
doc#40 З виробничої лексики літературна мова засвоїла такі слова й вирази <g/> , як <g/> : гартувати- ( <g/> ся <g/> ) <g/> , переставити на інші рейки <g/> , зцементувати <g/> , злютувати <g/> .
doc#40 <p> Отже <g/> , якщо першою причиною перетворення слова на архаїзм можна подати вихід з ужитку самого поняття <g/> , то другою причиною процесів архаїзації слів буває зміна емоційно-оціночного забарвлення слова <g/> , в наслідок якої це слово <g/> , виходячи з загального вжитку <g/> , зберігається далі в спеціальному вужчому вжитку <g/> , звичайно або з відтінком іронії <g/> , погорди <g/> , зневаги або <g/> , навпаки <g/> , з відтінком урочистости <g/> , особливої пошани й поваги <g/> . </p>
doc#16 Більше того <g/> : я ніколи не вживав навіть приписаного мені слова « <g/> свобідний <g/> » <g/> .
doc#72 Нарешті <g/> , “ <g/> пан <g/> ” ( <g/> поміщик <g/> ) “ <g/> бридиться літературною українською мовою <g/> , вважає її за калічення милої його серцеві народної мови <g/> ; він хотів би <g/> , щоб газета писалась мовою Шевченка <g/> , Котляревського <g/> , а коли вже не стає своїх слів <g/> , то <g/> , на його думку <g/> , треба брати всім відомі вже російські слова “ ( <g/> 2 <g/> , 33а <g/> ) <g/> . </p>