This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 | ресурси вірша навдивовижу скромні <g/> . Жадного | слова | <g/> , що прозвучало б недоречно в розмовній мові — ні |
doc#1 | лише глибоким проникненням у семантику даного | слова | <g/> , повним <g/> , вичерпним використанням можливих |
doc#1 | використанням можливих значень <g/> , закладених у | слові | <g/> . </p><p> Тенденція Шевченкових віршів цього періоду |
doc#1 | насиченого використання семантичних нюансів | слова | позначилася і на жанровому аспекті його |
doc#2 | . </p><p> Ворожить про весну колишню <g/> , </p><p> Любов вціловує в | слова | </p><p> І випускає — сокіл-пісню </p><p> З гаптованого рукава <g/> . </p> |
doc#2 | передісторії <g/> . </p><p> Важливіша нечувана стислість | слова | <g/> , його місткість <g/> , техніка мужньої недомовки <g/> , |
doc#2 | на ґравюрі <g/> . « <g/> Було червоне поле бою <g/> » <g/> , — більше ні | слова | про перебіг битви <g/> , але ми бачимо його <g/> . « <g/> Лише в |
doc#2 | прикметники з'являються в цих віршах <g/> , то це | слова | з значенням просторовости або жаху <g/> : довгий <g/> , |
doc#2 | , дає змогу значити знаками сонця кожну річ і | слово | <g/> . Обряд робить людину частиною світу <g/> , а світ — |
doc#2 | Вона писатиме « <g/> лазоревий око тішив <g/> » <g/> , оминаючи | слово | сніг <g/> . Вона робитиме з прикметників то |
doc#2 | викликати без виклику і запалювати без великих | слів | <g/> . Вона добре знає чар свого рожевого личка <g/> , |
doc#2 | літопису й сумнівного в своїй пишноті | Слова | о полку починає товаришити від останнього |
doc#3 | реченнях <g/> . </p><p> Семантична і синтаксична еволюція | слів | типу двоє ( <g/> двои <g/> ) як слід не вивчена і мала б бути |
doc#3 | ( <g/> на схід від <g/> ) — Хвастів — Умань <g/> . Іншими | словами | і дуже спрощено маємо до діла з |
doc#4 | , писавши про Олену Телігу ( <g/> « <g/> Без металевих | слів | і без зідхань даремних <g/> » <g/> ) <g/> , про Василя Стуса ( <g/> « |
doc#4 | — в тиші <g/> : </p><p> Знов тиші оксамитний клапоть Упав на | слів | стогранне скло <g/> , </p><p> А серце раптом <g/> , наче папороть <g/> , </p> |
doc#4 | неприйнятного для механістів і формалістів | слова | — душ чи <g/> , коли хочете <g/> , — майже за Олесем <g/> , — |
doc#4 | і завзяті <g/> , </p><p> Нас тепер ще тяжче стало взяти Тихим | словом | ніжности й тепла <g/> . </p><p> ( <g/> « <g/> З минулого <g/> » <g/> ) </p><p> Та ці переходи |
doc#4 | настрою і подробиць техніки <g/> . Інакшими | словами | <g/> , спільне тут - те <g/> , що маємо справу з справжньою |
doc#4 | новопосталу радість <g/> , що « <g/> прагне вияву в новому | слові | <g/> » ( <g/> « <g/> Вечір <g/> » <g/> ) <g/> , І зовсім уже по-рількеанському |