Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#20 Марусею він дав знати <g/> , що хотів би перекинутися словом <g/> , і ми поїхали до нього <g/> .
doc#21 З Гніздовським нас поєднала праця в “ <g/> Арці <g/> ” <g/> , а щоб зрозуміти <g/> , як до цього дійшло <g/> , треба сказати кілька слів про стосунки МУРу з політичними партіями <g/> . </p>
doc#22 <p> Чи треба сказати на кінець цього вступу <g/> , що назва безґрунтян має вже і свій переклад на офіційну світову мову і звучить там смішним словом « <g/> діпі <g/> » <g/> ?
doc#23 Він збуває питання двома словами <g/> : Петренків вірш для нього — « <g/> наслідування Шевченка <g/> »2 <g/> .
doc#24 <p> Він даний уже у вступному « <g/> Слові перед завісою <g/> » <g/> , даний як незмірне багатство ліній <g/> , фарб і структур <g/> , як зміст величезного багатства вмістів — від зеленого кольору цілини <g/> , через розбризк сірих плямок буденщини і чорну лінеарність напружених працею жил до свого апогею <g/> , до червоного кольору <g/> , « <g/> що так владно панує на нашому пано <g/> » <g/> , що викликає найбільшу екстазу автора і вже з себе виділяє все багатство додаткових тонів — смарагдових <g/> , фіялково-білих <g/> , аквамаринних <g/> , сріблястих і сили інших <g/> .
doc#25 <p> Визнати первісну твердість губних перед е означало визнати <g/> , що після них е не могло розвиватися як е в інших випадках перед занепалими ъ <g/> , ь <g/> , себто не могло переходити в і. Михальчук це і робить ( <g/> 10 <g/> , 25 <g/> ) <g/> , спираючися на слова типу мед <g/> , — при іншому поясненні справді загадкові в українській фонетичній системі <g/> .
doc#26 Вона починалася словами <g/> : « <g/> По мові — передмова <g/> ; можна б і без неї <g/> » <g/> .
doc#27 До таких рис належать діялогізація <g/> , надмір вульгаризмів або димінутивів <g/> , тупцювання на тому самому слові <g/> , синтакса сурядности й перелічення <g/> , уникання чужих слів через описові або неточні власномовні відповідники ( <g/> у Квітки в листі до Шевченка <g/> , 1841 <g/> : « <g/> не у тую хату надписав <g/> »— не на ту адресу <g/> ; « <g/> будуть усякі народи <g/> » — кляси суспільства <g/> ) абож через народню фонетику або й народню етимологію <g/> , оперування суто місцевими фактами як загальновідомими ( <g/> у Квітки в листі до Шевченка <g/> , 1841 <g/> : « <g/> чую <g/> , що Ви лучче малюєте <g/> , чим Борисівський іконописець <g/> » <g/> ) <g/> , надмір вигуків <g/> , прислів'їв <g/> , самоперебивань тощо <g/> .
doc#28 Словник поета-клясициста – це словник мови усталено поетичної <g/> , що цурається всякої дисгармонії <g/> : прозаїзмів <g/> , наукових термінів <g/> , неологізмів <g/> , а коли вже допускає їх <g/> , то спеціяльно умотивовуючи й підкреслюючи <g/> , через що ці слова <g/> , допущені до чужої їм високої сфери <g/> , відриваються від звичного речевого й словесного оточення й стають спеціяльним об'єктом естетичного <g/> , ювелірського споглядання <g/> . </p>
doc#29 Те <g/> , що тепер відчуваємо як « <g/> Березіль <g/> » <g/> , що розуміємо <g/> , кажучи про « <g/> Березіль <g/> » <g/> , — це були 5 ( <g/> словами — п'ять <g/> ) вистав Курбаса <g/> : збойкотоване « <g/> Золоте черево <g/> » <g/> , вибухові « <g/> Народній Малахій <g/> » <g/> , « <g/> Мина Мазайло <g/> » і « <g/> Диктатура <g/> » <g/> , нарешті <g/> , в похоронному мовчанні серед майже порожнього театру два тижні ( <g/> як колись — « <g/> Золоте черево <g/> » <g/> ) йшла « <g/> Маклена Ґраса <g/> » <g/> .
doc#30 Якобсона ( <g/> на що я відповів відмовно <g/> ) <g/> , але і запит і відмови були не з літературних вартостей <g/> , а з скандальної хроніки7. </p><p> Одне слово <g/> , час настає або й настав <g/> , і бубчики тут не самі <g/> . </p>
doc#31 Справді це було не так <g/> , бо в оповіданнях <g/> , в умовах суворої цензури <g/> , було більше можливостей висловити індивідуальну думку через пейзаж <g/> , ліричний відступ <g/> , репліки дійових осіб <g/> , ніж у памфлеті <g/> , де автор — єдиний <g/> , хто має слово <g/> , і де думки мусять бути вимовлені більш-менш в лоб <g/> .
doc#32 Тверезістю в поведінці <g/> , умінням добирати людей — він був <g/> , сказати б <g/> , східняцьким Кубійовичем <g/> ; але він добре розумівся на своїх колеґах і вмів ними керувати — це тут потрібне слово <g/> .
doc#33 <p> Обов'язок і відповідальність – це нові слова в лексиконі Степана <g/> .
doc#34 Якби книга мала редактора <g/> , він показав би авторові <g/> , що не можна на тлі соковитої і чистої мови з київським забарвленням уживати таких слів <g/> , типових для емігрантської мови ( <g/> і західньоукраїнської <g/> ) <g/> , як бараболя ( <g/> 67 <g/> ) <g/> , акція ( <g/> в значенні дія <g/> , 75 <g/> ) <g/> , на найвищу скалю ( <g/> 90 <g/> ) <g/> , уроєння ( <g/> 158 <g/> ) <g/> , бо це слова іншого середовища і іншого часу <g/> , не потрібні у книзі про село Київщини 30-их років <g/> .
doc#35 Проводирям церкви мало здавалося боротися з ворогами церкви й нації словом <g/> , освітою <g/> , молитвою <g/> .
doc#36 В Українській Радянській Енциклопедії довідка про Ґе починається словами — « <g/> російський живописець <g/> » <g/> .
doc#37 Під його орудою шрифти пішли на друк газети « <g/> Слово <g/> » <g/> , редактором якої став сам Довгаль <g/> .
doc#38 На під назвою « <g/> Київська романтика <g/> » <g/> , читач побачить <g/> , що характеристика ця починається не з біографії поета ( <g/> про неї ні слова <g/> ) <g/> , не з окреслення його ідеології ( <g/> про це буде далі згадка <g/> , що йому належить місце « <g/> не лише в історії літератури <g/> , а і в історії української політичної думки <g/> !
doc#39 Мережана-гаптована <g/> , золотом вишивана <g/> , словом за серце беручка <g/> , у масних чорнозем- лях <g/> , у соняшному бринінні <g/> , в місячній поводі-зливі <g/> . </p>