Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Швейка й менше про Сковороду <g/> . Приходить пора сказати про підстави для такого зближення наче зовсім
doc#0 американської байдужости ( <g/> за гаслом <g/> , сказати б <g/> , ільфо-і-петровим гаслом — Спасение
doc#1 не спасе нас <g/> , не будемо їздити ми на коні <g/> , і вже не скажемо чинові рук наших <g/> : Боже наш <g/> » <g/> . </p><p> Усе решта в цій
doc#2 перший у збірці вірш Лятуринської з - ну <g/> , скажім <g/> , передостаннім <g/> , - враження таке <g/> , наче їх
doc#2 людини визирає й прозирає сучасна <g/> , щоб не сказати - програмова <g/> . </p><p> Але для поезії це не має значення <g/> .
doc#2 Порівняння впресовується в сам образ <g/> . Замість сказати — коні меткі <g/> , як стріли Перуна <g/> , — поетка каже <g/> : «
doc#2 . Хто б з визначних поетів наважився римувати <g/> , скажімо <g/> , мечі і посланці <g/> ? Хіба початківець <g/> , чий вірш
doc#3 . Спрощуючи справу та ігноруючи деталі <g/> , скажемо <g/> , що в тому <g/> , що мало стати українським
doc#3 є <g/> , отже <g/> , явиїцем позитивним ( <g/> чи <g/> , коли воліємо <g/> , сказати інакше <g/> , прогресивним <g/> ) <g/> . Мовні редактори не
doc#3 двоє речень на архаїчніше два речення <g/> . </p><p> Що нам скаже в цій справі наше прескриптивне і описове
doc#4 з я <g/> ) <g/> , і знаю <g/> , як я хочу писати <g/> , і знаю <g/> , що хочу сказати <g/> . Відкриваю карти <g/> : пишу про недавно видану
doc#4 боку <g/> , його — так і названу « <g/> Фуґу <g/> » <g/> , а з другого <g/> , скажімо <g/> , « <g/> Живемо комуною <g/> » <g/> . Не знаю <g/> , чи перед Наталею
doc#4 те <g/> , що ми не знаємо <g/> , як складався цей збірник <g/> . Не сказано в ньому нічого про багато речей <g/> . Чи він охоплює
doc#4 поезії Наталі Лівицької-Холодної <g/> , я не можу сказати <g/> , бо ніде в книжці нема й натяку на те <g/> , хто за що в
doc#4 перехід від себе до третьої особи <g/> , сказати б <g/> , об'єктивізація я в не-я — чи то в
doc#4 тут виразно присутній <g/> . Він виявлений — чи <g/> , сказати б <g/> , приховано-виявлєний жіночими деталями
doc#4 і чорним ( <g/> тут <g/> ) тлом <g/> , значущість деталю <g/> , вміння сказати недоговорюючи <g/> , а поза тим — разюча відмінність
doc#4 ности <g/> , самоіронії й пластичности <g/> . </p><p> ТРИ </p><p> Уже сказано <g/> : « <g/> нові <g/> » поезії Наталі Лівицької- Холодної не
doc#4 повторюються нереґульовано <g/> , вільним плином <g/> , сказати б <g/> , самі з себе й заради себе <g/> . Для прикладу <g/> ,
doc#4 до самої себе — </p><p> Вже ж не діждешся нікого </p><p> і не скажеш <g/> , як страшно жить <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Тривога <g/> » <g/> ) </p><p> страшно жить <g/> !