This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#101 | час і трошки пахне нафталіном <g/> , якщо я можу так | сказати | <g/> . Але <g/> , як казав колишній недавній ще батько |
doc#101 | її <g/> , які не можна відкидати <g/> . Очевидно <g/> , легше | сказати | про сам факт існування і далеко трудніше <g/> , якби |
doc#101 | боку <g/> , бути свідомим мітологічного або <g/> , краще | сказати | <g/> , мітологемного характеру і треба боротися з |
doc#101 | я побачив Україну <g/> ? Це <g/> , знову ж таки <g/> , дуже трудно | сказати | <g/> , тому що я її бачив по-різному <g/> . В перший мій |
doc#101 | міг би бути піднесений <g/> ? </p><p> Ю. Ш. <g/> : Це мені дуже тяжко | сказати | <g/> . І це одна з причин ( <g/> не єдина <g/> , звичайно <g/> ) <g/> , але |
doc#102 | співробітничав з німцями <g/> . І що я про цю тему можу | сказати | <g/> . А при тому він додав <g/> , що якби він це знав <g/> , то не |
doc#102 | говорити <g/> . І він питання поставив <g/> : що я можу на це | сказати | у своє виправдання <g/> ? На це я сказав йому <g/> , що не |
doc#102 | , і мене це досить мало обходить <g/> , треба | сказати | <g/> . </p><p> Це була наша остання зустріч <g/> . </p><p> Т. С. <g/> : І все-таки |
doc#103 | вела Тамара Скрипка Жовтень 1999 </p><p> « <g/> Я ХОТІВ | СКАЗАТИ | " <g/> ДО ПОБАЧЕННЯ <g/> " ВСІМ <g/> , КОГО ЛЮБИВ <g/> … » </p><p> « <g/> Природа |
doc#103 | й надсилати мені <g/> . Оригіналів тих віршів <g/> , мушу | сказати | <g/> , слабеньких <g/> , думаю <g/> , ніхто <g/> , крім мене <g/> , й не мав <g/> . </p> |
doc#103 | автобіографічний роман <g/> , невдалий <g/> , мушу | сказати | <g/> . </p><p> А потім у нас відбулася ще одна зустріч |
doc#103 | хочеться сваритися <g/> . В тих двох частинах я хотів | сказати | « <g/> до побачення <g/> » всім тим <g/> , з ким звела мене доля й |