Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#91 темпераменту того <g/> , хто їх робитиме <g/> . Оптиміст скаже <g/> : бачите <g/> , попри все як нестримно росте
doc#91 людина <g/> . І він матиме рацію <g/> . Песиміст скаже <g/> : бачите <g/> , як система викривила українську
doc#91 . Що ж <g/> , таке життя <g/> . </p><p> І тому мають рацію ті <g/> , хто скаже <g/> , що роман Гончара — подвиг <g/> . Але матимуть рацію і
doc#91 Гончара — подвиг <g/> . Але матимуть рацію і ті <g/> , хто скаже <g/> , що це — злочин <g/> . Бо в радянських умовах подвиг не
doc#94 не однієї людини <g/> . Багато залежить від того <g/> , що скаже робітництво <g/> , поки що в цих справах мовчазний
doc#98 . Але <g/> , може <g/> , ірраціонально <g/> , химерно алогічно <g/> , скаже він і про автора листа — людину і вченого <g/> , — і так
doc#99 нарешті зупиниться й підбере її <g/> , чи водій скаже їй правду <g/> , куди він їде цією трасою без написів <g/> ?
doc#102 подати один такий маленький деталь <g/> , який Вам скаже про певні риси його характеру <g/> . Це ще з тих років <g/> ,
doc#1 не спасе нас <g/> , не будемо їздити ми на коні <g/> , і вже не скажемо чинові рук наших <g/> : Боже наш <g/> » <g/> . </p><p> Усе решта в цій
doc#3 . Спрощуючи справу та ігноруючи деталі <g/> , скажемо <g/> , що в тому <g/> , що мало стати українським
doc#9 нехай буде наша літературна мова й кованою <g/> . Скажемо так <g/> : нехай кована <g/> , аби до ладу <g/> ! »3 </p><p> І далі Олена
doc#9 з тієї термінології <g/> , яка вже є <g/> , — себто <g/> , скажемо ми <g/> , з тієї <g/> , на якій так помітно позначилися <g/> , між </p>
doc#11 » <g/> ? </p><p> Не буде <g/> , здається <g/> , помилкою <g/> , коли скажемо <g/> , що в суті речі людських характерів ( <g/> отих <g/> , що
doc#11 , крізь каскади сміху ( <g/> хай буде це сплеск три <g/> ) скажемо <g/> , що три романи Андруховича <g/> , а надто « <g/> Перверсія
doc#22 двадцять років тому <g/> . Забігаючи наперед <g/> , скажемо більше <g/> : вони розв язувалися двадцять років
doc#26 мораторій на вживання слова народ <g/> . Тож скажемо наприкінці передмови по мові <g/> : Шевченко —
doc#27 були б тільки виконавчі <g/> . Тут і тільки тут <g/> , скажемо до речі <g/> , можна було б дошукуватися
doc#30 ? <g/> ) <g/> . Дер лянґен Реде курцер Зінн4 <g/> , — ні я <g/> , ні Ви не скажемо <g/> , що таке Шевченко <g/> , але говорім <g/> ! І вірмо <g/> , що
doc#30 , правда <g/> , усвідомив це в 90 років <g/> , Вам судилося — скажемо так — у молоді роки <g/> , але процес однотипний <g/> . Ще
doc#31 і т. д. і т. д. </p><p> Так <g/> , не помилимося <g/> , якщо скажемо <g/> , що памфлети Хвильового не тільки не хаотичні <g/> ,