This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 | Одні поглянуть на рукопис чи книжку і скажуть <g/> , що нема часу й сенсу їх читати <g/> . |
doc#82 | <p> Мої друзі в Києві <g/> , Харкові <g/> , Львові кажуть мені <g/> , що на Україні я дебютант і тому треба було б <g/> , щоб сказав слово про себе <g/> . |
doc#83 | Я сказав <g/> : XVII сторіччя було в ідеології добою універсалізму <g/> , фактично — воно було добою ставання національних держав <g/> . |
doc#84 | Я хотів сказати <g/> : харчів <g/> . |
doc#85 | Від симультанности й многофігурности мистецтво переходить до <g/> , сказати б так <g/> , моментности й портретносте <g/> , від умовносте маси до вирізьблености одиниці <g/> , від гротеску і орнаментальности до своєрідної <g/> , як сказали б ми <g/> , фотографічносте й лінеарносте <g/> . |
doc#86 | І тут не буде перебільшенням <g/> , коли скажемо <g/> , що взагалі впливи літератури 20-х років на читача в УСРР <g/> , всупереч усім культивованим тепер на еміграції легендам <g/> , були мінімальні і в головному обмежувалися на студентстві і мистецькій інтелігенції <g/> . </p> |
doc#87 | Про це підсовєтська література не сказала досі нічого ( <g/> говоримо про літературу <g/> , не про макулятуру — та <g/> , звичайно <g/> , щось верзла про стахановців <g/> , про жити стало краще <g/> , жити стало веселіше <g/> , про квітучі міста квітучої України <g/> , — але <g/> , хвалити Бога <g/> , — є слова і цілі книжки і навіть цілі бібліотеки <g/> , які ніби сказані <g/> , написані <g/> , — але водночас не існують <g/> . |
doc#88 | Один з моїх університетських друзів <g/> , росіянин <g/> , колись сказав <g/> , що професори — це « <g/> позвоночные животные <g/> » <g/> . |
doc#89 | Мушу сказати <g/> , що в віці між 14 і 16 роками я теж так думав <g/> , і можу тільки висловити свою пошану до критиків <g/> , які до зрілого віку зберегли такі молоді смаки <g/> . |
doc#90 | Ми ознайомилися з першими двома книгами роману і мусімо сказати <g/> , що на нечувано зубожілому тлі сучасного українського підсовєтського письменства твір молодого прозаїка справді виділяється і своїми позитивними <g/> , і своїми негативними сторонами <g/> . |
doc#91 | Гра йде складна <g/> , і сказати <g/> , хто виграє <g/> , сьогодні ще не можна <g/> . </p> |
doc#92 | У нього була добра пам'ять <g/> , він легко згадував цитати й любив несподівані зіставлення різноджерельних цитат <g/> , але пам'ятати <g/> , чи він уже сказав щось колись у діялозі з даною особою <g/> , чи ні <g/> , — все це мало занадто мало значення для його пам'яті <g/> . |
doc#93 | Союзу тих років — двадцятих до 1933 <g/> , — думаю <g/> , не помилюся <g/> , якщо скажу <g/> , що пейзаж театрального життя тоді визначали п'ять новаторських театрів і п'ять режисерів <g/> : « |
doc#94 | Попри все <g/> . </p><p> НА БЕРЕГАХ ХРОНІКИ ПОТОЧНИХ ПОДІЙ </p><p> Те <g/> , що я хочу тут сказати <g/> , — не наукова доповідь <g/> . |
doc#95 | ) </p><p> — То ви не любите Львова <g/> , — сказав мені один знайомий <g/> , львівського роду <g/> . </p> |
doc#96 | Колись Пушкін <g/> , з властивою йому передбачливістю <g/> , провидів майбутній конфлікт світових потуг <g/> , як конфлікт тих <g/> , хто купує <g/> , і тих <g/> , хто рубає голови <g/> : </p><p> Все куплю <g/> , — сказало злато <g/> . </p> |
doc#97 | Українському читачеві він мало відомий <g/> , еміграційному <g/> , можна сказати <g/> , майже зовсім ні <g/> . |
doc#98 | Я сказав <g/> , що ціную його як науковця <g/> , людину і громадянина <g/> . |
doc#99 | Так і тепер <g/> , ахтанабілі сучасности мчать повз Катерину ( <g/> Оксану Забужко <g/> ) <g/> , не зупиняючися <g/> , її рука замліла <g/> , але <g/> , якщо котрийсь нарешті зупиниться й підбере її <g/> , чи водій скаже їй правду <g/> , куди він їде цією трасою без написів <g/> ? |
doc#100 | А по наукових працях нічого сказати не можу <g/> , бо й не знаю <g/> , що виходило останнім часом <g/> . |