Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 <p> </doc> </p><p> ОДИН </p><p> Я знаю <g/> , про що хочу писати ( <g/> мене ще в дитинстві вчили <g/> : ніколи не починай своїх писань з я <g/> ) <g/> , і знаю <g/> , як я хочу писати <g/> , і знаю <g/> , що хочу сказати <g/> .
doc#28 <p> Розкриймо наперед нашу тезу й скажімо <g/> : поезія Михайла Драй-Хмари – це типова поезія символіста – і при тому видатного символіста <g/> , що має право на своє окреме місце поруч інших помітних представників нашого символізму <g/> .
doc#40 Тим часом <g/> , скажімо <g/> , в англійській або французькій мові розрізнення відкритого ( <g/> або широкого <g/> ) і закритого ( <g/> або вузького <g/> ) о використовується для того <g/> , щоб відрізнити значення слів <g/> .
doc#15 Я <g/> , здається <g/> , не помилюся <g/> , коли скажу <g/> , що встановлення називних речень як особливої синтаксичної конструкції належить російському мовознавству <g/> .
doc#14 Є щось зо три спірні наголоси ( <g/> згасИш — 18 <g/> , в І з ь м у' — 51 <g/> , мовчаннЯ — 55 <g/> ) <g/> , але майже нема рядка <g/> , що про нього можна було б сказати <g/> , що його треба написати інакше <g/> .
doc#88 Один з моїх університетських друзів <g/> , росіянин <g/> , колись сказав <g/> , що професори — це « <g/> позвоночные животные <g/> » <g/> .
doc#18 Правди ради треба сказати <g/> , іцо і це твердження знайшло свій перший вияв у Яреми ( <g/> с. 17 <g/> ) <g/> .
doc#72 А особливо <g/> , копи як у випадку української мови — більшість ( <g/> українці <g/> ) перебуває під владою меншости чи меншостей ( <g/> наприклад <g/> , між двома світовими війнами <g/> : росіян <g/> , поляків <g/> , румунів і чехів та словаків <g/> ) <g/> , мовне питання неминуче переспи <g/> : бути тільки лінґвістичним питанням <g/> , чи <g/> , краще сказати <g/> , безпосередньо лінгвістичним <g/> , а стає також — і то часто насамперед — питанням політичним <g/> , соціяльним і культурним <g/> .
doc#27 Риси цієї оповіді « <g/> під мужичка <g/> » <g/> , чи сказати б <g/> , ä la moujik <g/> , добре вивчені в зв'язку з прозою Квітки-Основ'яненка <g/> , чи Гулака-Артемовського <g/> , чи Євгена Гребінки <g/> , цілком стосуються і до епістолярного жанру під пером <g/> , наприклад <g/> , Квітки або Якова Кухаренка <g/> .
doc#99 Так і тепер <g/> , ахтанабілі сучасности мчать повз Катерину ( <g/> Оксану Забужко <g/> ) <g/> , не зупиняючися <g/> , її рука замліла <g/> , але <g/> , якщо котрийсь нарешті зупиниться й підбере її <g/> , чи водій скаже їй правду <g/> , куди він їде цією трасою без написів <g/> ?
doc#33 1996. № 1. С. 118-124. </p><p> </doc> </p><p> ( <g/> « <g/> Місто <g/> » Валеріяна Підмогильного <g/> ) </p><p> У чудесних і приречено людяних листах Івана Дніпровського до Миколи Куліша <g/> , опублікованих у « <g/> Голубих диліжансах <g/> » <g/> , невеличкій книжці <g/> , власне брошурці <g/> , що своєю глибиною й людяністю перевершує все друковане українською мовою за останні роки <g/> , є фраза <g/> : « <g/> А коли твій Малахій сказав <g/> , що він прийшов " <g/> перевірити всі комісії <g/> " <g/> , я зрозумів <g/> , що ти сам свідомий обов'язку <g/> » <g/> . </p>
doc#22 <p> Чи треба сказати на кінець цього вступу <g/> , що назва безґрунтян має вже і свій переклад на офіційну світову мову і звучить там смішним словом « <g/> діпі <g/> » <g/> ?
doc#19 Але певні народницько-культурницькі мотиви споріднюють творчість Мовину цих років з поезією <g/> , скажімо <g/> , Грабов- ського <g/> , Івана Манжури <g/> , Бориса Грінченка <g/> , з прозою Панаса Мирного <g/> .
doc#11 <p> Колись чехи видумали « <g/> соціялізм з людським обличчям <g/> » <g/> , історія <g/> , як відомо <g/> , з сумним кінцем <g/> ; тепер Кундера творить <g/> , сказати б <g/> , теорію сексу з людським обличчям <g/> .
doc#48 В новішій літературі Заходу цей тип прози репрезентують <g/> , скажімо <g/> , повість Вольтера або « <g/> Міхаель Кольгаас <g/> » Г. Кляйста <g/> .
doc#50 У нас є тепер деякі книжки <g/> , де автори <g/> , не мавши що сказати <g/> , напускають яко мога більше туману <g/> , щоб бідний читач мав враження <g/> , що там бозна скільки сказано <g/> , тільки він <g/> , неоковирний <g/> , не здатен того збагнути <g/> .
doc#73 Це шукання органічно-національного стилю <g/> , що не означає ні замкненосте супроти попередніх напрямів нашої літератури <g/> , ні ворожости до літератур інших націй <g/> , зокрема ж конче вимагає творчого використання здобутків нашої епохи в світі <g/> , доповідач пов'язав з попередніми етапами розвитку українського письменства <g/> , вказавши <g/> , що саме попередній етап <g/> , сказати б так <g/> , європеїзації української літератури <g/> , який своєї вершини досяг у творчості символістів <g/> , футуристів і неоклясиків <g/> , передбачає логічно повернення до національних джерел на основі синтези всього попереднього досвіду <g/> .
doc#32 Тверезістю в поведінці <g/> , умінням добирати людей — він був <g/> , сказати б <g/> , східняцьким Кубійовичем <g/> ; але він добре розумівся на своїх колеґах і вмів ними керувати — це тут потрібне слово <g/> .
doc#13 Якщо сказати <g/> , що — тому <g/> , що це — байронічна поема <g/> , критик не повірить <g/> .
doc#67 Не сказано <g/> , хто прощається <g/> , з ким прощається і чому виїжджає <g/> .