Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#92 У нього була добра пам'ять <g/> , він легко згадував цитати й любив несподівані зіставлення різноджерельних цитат <g/> , але пам'ятати <g/> , чи він уже сказав щось колись у діялозі з даною особою <g/> , чи ні <g/> , — все це мало занадто мало значення для його пам'яті <g/> .
doc#87 Про це підсовєтська література не сказала досі нічого ( <g/> говоримо про літературу <g/> , не про макулятуру — та <g/> , звичайно <g/> , щось верзла про стахановців <g/> , про жити стало краще <g/> , жити стало веселіше <g/> , про квітучі міста квітучої України <g/> , — але <g/> , хвалити Бога <g/> , — є слова і цілі книжки і навіть цілі бібліотеки <g/> , які ніби сказані <g/> , написані <g/> , — але водночас не існують <g/> .
doc#58 У розмові зі мною Людмила Коваленко сказала якось <g/> , що її п'єсам можна закидати багато чого <g/> , але вони написані чесно <g/> .
doc#12 : сказати <g/> , спитати <g/> , стягти <g/> , схибити <g/> .
doc#14 Є щось зо три спірні наголоси ( <g/> згасИш — 18 <g/> , в І з ь м у' — 51 <g/> , мовчаннЯ — 55 <g/> ) <g/> , але майже нема рядка <g/> , що про нього можна було б сказати <g/> , що його треба написати інакше <g/> .
doc#43 Інші критики <g/> , більшість читачів мовчать <g/> , — їм незрозуміла мова мистецтва <g/> , принципово протиставленого мисленню кількостями <g/> , вони спантеличені <g/> , вони не збагнуть <g/> , що їм випадає сказати <g/> .
doc#27 Риси цієї оповіді « <g/> під мужичка <g/> » <g/> , чи сказати б <g/> , ä la moujik <g/> , добре вивчені в зв'язку з прозою Квітки-Основ'яненка <g/> , чи Гулака-Артемовського <g/> , чи Євгена Гребінки <g/> , цілком стосуються і до епістолярного жанру під пером <g/> , наприклад <g/> , Квітки або Якова Кухаренка <g/> .
doc#63 І тільки почасти <g/> , на задньому пляні — ті <g/> , хто в наші вже дні приходить на передові лінії літератури <g/> , щоб сказати нове слово <g/> , яке тоді було ще передчасне <g/> . </p>
doc#64 Чому саме такий характер мають ці записи <g/> , — про це можна здогадуватися <g/> , але годі сказати з певністю <g/> .
doc#59 Скажемо більше <g/> : він був повчальний — не моралізуванням <g/> , а зв'язком з життям <g/> , глибиною вглядання в суспільно-психологічні процеси <g/> .
doc#30 Дер лянґен Реде курцер Зінн4 <g/> , — ні я <g/> , ні Ви не скажемо <g/> , що таке Шевченко <g/> , але говорім <g/> !
doc#97 Українському читачеві він мало відомий <g/> , еміграційному <g/> , можна сказати <g/> , майже зовсім ні <g/> .
doc#13 Якщо сказати <g/> , що — тому <g/> , що це — байронічна поема <g/> , критик не повірить <g/> .
doc#69 З Первомайським я міг би сказати — \" <g/> Я помилявся і блукав\" <g/> , хоч одного навчився <g/> , та інше втратив <g/> .
doc#3 Спрощуючи справу та ігноруючи деталі <g/> , скажемо <g/> , що в тому <g/> , що мало стати українським числівником <g/> , співіснували і змагалися між собою два морфолого-синтаксичні зразки — один прикметникового типу ( <g/> з модифікаціями <g/> ) <g/> , а другий іменникового ( <g/> теж з модифікаціями <g/> ) <g/> .
doc#88 Один з моїх університетських друзів <g/> , росіянин <g/> , колись сказав <g/> , що професори — це « <g/> позвоночные животные <g/> » <g/> .
doc#72 А особливо <g/> , копи як у випадку української мови — більшість ( <g/> українці <g/> ) перебуває під владою меншости чи меншостей ( <g/> наприклад <g/> , між двома світовими війнами <g/> : росіян <g/> , поляків <g/> , румунів і чехів та словаків <g/> ) <g/> , мовне питання неминуче переспи <g/> : бути тільки лінґвістичним питанням <g/> , чи <g/> , краще сказати <g/> , безпосередньо лінгвістичним <g/> , а стає також — і то часто насамперед — питанням політичним <g/> , соціяльним і культурним <g/> .
doc#103 що таке може бути надруковане <g/> . </p><p> Розмову вела Тамара Скрипка Жовтень 1999 </p><p> « <g/> Я ХОТІВ СКАЗАТИ " <g/> ДО ПОБАЧЕННЯ <g/> " ВСІМ <g/> , КОГО ЛЮБИВ <g/> … » </p><p> « <g/> Природа знущається над людиною
doc#9 <p> Якби Сімович поставився негативно до мого задуму <g/> , мабуть за той задум я і не взявся б. Але він захопився моїм планом <g/> , заохотив мене якнайпалкіше і <g/> , сказати б <g/> , поблагословив мене беззастережно <g/> .
doc#22 <p> Чи треба сказати на кінець цього вступу <g/> , що назва безґрунтян має вже і свій переклад на офіційну світову мову і звучить там смішним словом « <g/> діпі <g/> » <g/> ?