Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#98 , утратили своє я. Вони прийшли до нас <g/> , стали нашими <g/> , не переставши бути собою <g/> . Це програма єдности <g/> , а не асиміляції <g/> , розчинення в українському морі <g/> . Тут
doc#98 <p> Усе-таки побіч онуків і правнуків традиційної аристократії <g/> , що часом бралися за голову й питали себе <g/> : хто ми <g/> ? чиї діти <g/> ? — починали в дев'ятнадцятому столітті проростати пагони кандидатів
doc#98 На щастя для себе <g/> , Хвильовий тоді ще мав револьвер <g/> …
doc#98 Кожний <g/> , здається <g/> , зданий тут на себе <g/> , і жадібно хапаємося за полу одежі тих <g/> , хто шукає дороговказів і товаришів <g/> , розгублених і загублених <g/> .
doc#98 Може <g/> , ми навіть знали <g/> , потай від самих себе <g/> , який коефіцієнт порядности характеризував даного співчлена громади homo sapiens <g/> .
doc#98 було б <g/> ) <g/> . </p><p> Людина має в душі трибунал <g/> , де слушно або помилково судить себе і зустрічного <g/> . Хоч і сказано <g/> : « <g/> Не судіть <g/> , щоб не судженими бути
doc#99 траса ще звалася не трасою <g/> , а старомодно — шляхом <g/> , у подібній ситуації бачив себе не хто інший <g/> , а ще Шевченко <g/> . ( <g/> Тільки і це тоді ще не
doc#99 оточенні еріній-месниць чи фурій <g/> . </p><p> ( <g/> Тут Zwischenrede побічно про Забужко <g/> , прямо — про себе <g/> . В « <g/> Автостопі <g/> » багато прощань — і дуже мало зустрічей <g/> . Знаємо <g/> :
doc#99 мимоволі думається — Боже великий <g/> , чи можна так невимушено <g/> , так просто про саму себе ( <g/> бо в ліриці скрізь про себе <g/> ) <g/> , про своє тіло й душу прилюдно
doc#99 можна так невимушено <g/> , так просто про саму себе ( <g/> бо в ліриці скрізь про себе <g/> ) <g/> , про своє тіло й душу прилюдно говорити <g/> , чи можна виносити такі речі
doc#99 обов'язково про себе і зовсім не обов'язково життьова правда — хоч незаперечно <g/> , літературна правда <g/> .
doc#99 Забужко бачить себе в такій загрозі саму і теж кидає в хлань — але що <g/> ?
doc#101 і яка архітектурно становить собою поєднання культової і оборонної споруди <g/> , проф <g/> .
doc#101 : Мав у житті певну програму для себе <g/> : хотів написати історію української мови з далеко ширшим набором фактів й іншою методологією <g/> .
doc#101 Коли приїхав спочатку до Німеччини <g/> , а потім — Швеції <g/> , то відкрив для себе головне те <g/> , що все <g/> , чого я навчився і що знав досі <g/> , було далеко не достатнім <g/> , провінційним <g/> .
doc#101 Але щоб трохи себе виправдати <g/> , за останні чотири роки я був щороку на Україні <g/> .
doc#101 Воювати з ним зсередини я не почував себе в силах <g/> , тому вирішив <g/> , що моє місце за кордоном <g/> , де можна говорити <g/> , що я хочу <g/> , і в науці <g/> , і в літературі <g/> .
doc#101 Сковорода вживав це і щодо себе <g/> , і щодо інших людей такого типу <g/> .
doc#101 нехай це буде Еверест <g/> , це тільки маленький пагорбок <g/> . </p><p> Л. Т. <g/> : Ваше усвідомлення себе українцем — це виховання <g/> ? Самовиховання <g/> ? Чи свідомий вибір <g/> ? </p><p> Ю. III <g/> . <g/> :
doc#101 змінюють заради матеріяльних переваг — то це свинство <g/> , але якщо це процес перепереконання самого себе <g/> , якщо людина росте і вона змінюється — то в цьому нема ніякого злочину <g/> . </p>