Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 досягнуто <g/> , проблема України вирішиться сама собою <g/> . Тепер проблема України і її визволення
doc#1 певною мірою Шевченкове повернення до самого себе <g/> , відмова від чужих йому впливів і подолання їх <g/> .
doc#2 поезії Лятуринської дозволяє їй включати в себе і охоплювати всі епохи і всі віки людини <g/> . Ось
doc#2 світобігу відкрити якусь грань самої себе <g/> , ні на мить не стаючи егоцентричною і ні на мить
doc#2 , завойовуючися крок за кроком і ведучи з собою збагачення формальних засобів <g/> . Поступово
doc#2 але вже барв <g/> ! — княжої емалі <g/> , щоб далі ввібрати в себе орнаментальність волинської майоліки <g/> ,
doc#2 несміливі нові ноти <g/> . Але вони негайно ведуть із собою нові епітети <g/> : ніжна рожевість <g/> , Божа синь <g/> ,
doc#2 . </p><p> Ніжність <g/> , дівчина <g/> , усміх <g/> , казка ведуть з собою фолкльор <g/> . Стилізації літопису й сумнівного в
doc#2 у найрізкіших дисонансах <g/> . </p><p> Т а к а музика веде за собою молитву <g/> , молитву про те <g/> , щоб була честь — зброї <g/> ,
doc#3 рівні <g/> , а морфологічно та синтаксично становив собою досить безформну масу різних уламків різних
doc#3 числівником <g/> , співіснували і змагалися між собою два морфолого-синтаксичні зразки — один
doc#4 суворо-академічної міні-дисертації <g/> , а від себе <g/> , як я ту творчість бачу <g/> , сприймаю <g/> , відчуваю <g/> .
doc#4 , не те в старому віці <g/> , коли людина відкрила для себе неповоротність часу і минущість усього <g/> ,
doc#4 часу і минущість усього <g/> , включно з самим собою <g/> . І <g/> , нарешті <g/> , контраст двох груп поезій
doc#4 в « <g/> нових <g/> » поезіях майже завжди пише про себе <g/> . Але про себе в зустрічах з усім довкіллям і в
doc#4 » поезіях майже завжди пише про себе <g/> . Але про себе в зустрічах з усім довкіллям і в реакції на це
doc#4 малому <g/> . Є світи за морями <g/> , є гуси <g/> , що не дають себе приборкати <g/> , що зберігають свою дикість <g/> . </p><p> А ось
doc#4 складати <g/> , відтворювати й приміряти до себе <g/> : чи він <g/> , автор <g/> , — такий <g/> , як я <g/> ? Чи є відмінності <g/> ?
doc#4 річ досить поширена <g/> . Своєрідніший перехід від себе до третьої особи <g/> , сказати б <g/> , об'єктивізація я в
doc#4 засіб <g/> . </p><p> Поетка може й зовсім зневтралізувати себе <g/> , усунути себе з вірша не тільки як займенник або