This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 | досягнуто <g/> , проблема України вирішиться сама | собою | <g/> . Тепер проблема України і її визволення |
doc#1 | певною мірою Шевченкове повернення до самого | себе | <g/> , відмова від чужих йому впливів і подолання їх <g/> . |
doc#2 | поезії Лятуринської дозволяє їй включати в | себе | і охоплювати всі епохи і всі віки людини <g/> . Ось |
doc#2 | світобігу відкрити якусь грань самої | себе | <g/> , ні на мить не стаючи егоцентричною і ні на мить |
doc#2 | , завойовуючися крок за кроком і ведучи з | собою | збагачення формальних засобів <g/> . Поступово |
doc#2 | але вже барв <g/> ! — княжої емалі <g/> , щоб далі ввібрати в | себе | орнаментальність волинської майоліки <g/> , |
doc#2 | несміливі нові ноти <g/> . Але вони негайно ведуть із | собою | нові епітети <g/> : ніжна рожевість <g/> , Божа синь <g/> , |
doc#2 | . </p><p> Ніжність <g/> , дівчина <g/> , усміх <g/> , казка ведуть з | собою | фолкльор <g/> . Стилізації літопису й сумнівного в |
doc#2 | у найрізкіших дисонансах <g/> . </p><p> Т а к а музика веде за | собою | молитву <g/> , молитву про те <g/> , щоб була честь — зброї <g/> , |
doc#3 | рівні <g/> , а морфологічно та синтаксично становив | собою | досить безформну масу різних уламків різних |
doc#3 | числівником <g/> , співіснували і змагалися між | собою | два морфолого-синтаксичні зразки — один |
doc#4 | суворо-академічної міні-дисертації <g/> , а від | себе | <g/> , як я ту творчість бачу <g/> , сприймаю <g/> , відчуваю <g/> . |
doc#4 | , не те в старому віці <g/> , коли людина відкрила для | себе | неповоротність часу і минущість усього <g/> , |
doc#4 | часу і минущість усього <g/> , включно з самим | собою | <g/> . І <g/> , нарешті <g/> , контраст двох груп поезій |
doc#4 | в « <g/> нових <g/> » поезіях майже завжди пише про | себе | <g/> . Але про себе в зустрічах з усім довкіллям і в |
doc#4 | » поезіях майже завжди пише про себе <g/> . Але про | себе | в зустрічах з усім довкіллям і в реакції на це |
doc#4 | малому <g/> . Є світи за морями <g/> , є гуси <g/> , що не дають | себе | приборкати <g/> , що зберігають свою дикість <g/> . </p><p> А ось |
doc#4 | складати <g/> , відтворювати й приміряти до | себе | <g/> : чи він <g/> , автор <g/> , — такий <g/> , як я <g/> ? Чи є відмінності <g/> ? |
doc#4 | річ досить поширена <g/> . Своєрідніший перехід від | себе | до третьої особи <g/> , сказати б <g/> , об'єктивізація я в |
doc#4 | засіб <g/> . </p><p> Поетка може й зовсім зневтралізувати | себе | <g/> , усунути себе з вірша не тільки як займенник або |