Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 в « <g/> нових <g/> » поезіях майже завжди пише про себе <g/> . Але про себе в зустрічах з усім довкіллям і в
doc#4 » поезіях майже завжди пише про себе <g/> . Але про себе в зустрічах з усім довкіллям і в реакції на це
doc#4 малому <g/> . Є світи за морями <g/> , є гуси <g/> , що не дають себе приборкати <g/> , що зберігають свою дикість <g/> . </p><p> А ось
doc#4 складати <g/> , відтворювати й приміряти до себе <g/> : чи він <g/> , автор <g/> , — такий <g/> , як я <g/> ? Чи є відмінності <g/> ?
doc#4 річ досить поширена <g/> . Своєрідніший перехід від себе до третьої особи <g/> , сказати б <g/> , об'єктивізація я в
doc#4 засіб <g/> . </p><p> Поетка може й зовсім зневтралізувати себе <g/> , усунути себе з вірша не тільки як займенник або
doc#4 може й зовсім зневтралізувати себе <g/> , усунути себе з вірша не тільки як займенник або іменник <g/> , а
doc#4 , вільним плином <g/> , сказати б <g/> , самі з себе й заради себе <g/> . Для прикладу <g/> , такими є мотиви
doc#4 , вільним плином <g/> , сказати б <g/> , самі з себе й заради себе <g/> . Для прикладу <g/> , такими є мотиви старіння й
doc#4 світу й гармонійности розчинення особи <g/> , себе <g/> , в гармонії світу <g/> . Назву умовно цей комплекс
doc#4 рокованости поетка звертається до самої себе — </p><p> Вже ж не діждешся нікого </p><p> і не скажеш <g/> , як страшно
doc#4 життя <g/> … </p><p> ( <g/> « <g/> Осінь <g/> » <g/> ) </p><p> Але в 65 років вона вже бачить себе « <g/> на стернях життя <g/> » <g/> , коли все живе вже зникло з
doc#4 — страшний <g/> , і поетка уявляє його не як трі- юмф <g/> , а себе не пишною нареченою Господньою <g/> , а « <g/> закуреною <g/> ,
doc#5 йому змогу безперешкодно заперечити самого себе <g/> . Раціональне проти іраціонального найкраще <g/> ,
doc#5 найкраще <g/> , на думку автора <g/> , виявить себе не в ситуації <g/> , скажімо <g/> , Льова проти Славенка <g/> , а
doc#6 й відтворенні всього <g/> , що він бачив навколо себе <g/> . Коли йому траплялася вільна між працею
doc#6 , а масовий глядач справляв несвідомо для себе самого тиск на знавців <g/> . Наслідки цього досить
doc#6 . Книга кінчається тим <g/> , як Курилик відкрив для себе Бога й Церкву і осягнув щастя <g/> . В дійсності його
doc#6 його особиста трагедія <g/> , яку він ховав сам від себе в релігійній екстазі й проповідництві і з якої
doc#6 . “ <g/> Я <g/> … — ентузіаст кінофільмів <g/> ” <g/> , — характеризує себе мистець <g/> . — 1 <g/> , 148 <g/> ) <g/> . Два твори виразно справили