Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#16 І нападають вони звичайно в двох випадках <g/> : або тоді <g/> , коли замовчати ніяк не можна <g/> , або тоді <g/> , коли з усіх ворогів це <g/> , на їхню думку <g/> , саме той <g/> , який найлегше дає себе скомпромітувати <g/> .
doc#16 Не будемо говорити ні про Самчука <g/> , ні про Косача <g/> , ні про себе <g/> .
doc#16 Тут констатується тільки те <g/> , що термін Донцова « <g/> націоналізм <g/> » прищепився в українській дійсності <g/> , але зміст терміну не прищепився <g/> , що українці вклали — великою мірою несвідомо для самих себе і без жадного теоретичного на це обґрунтування — в термін свій зміст <g/> , який відповідав сторіччями <g/> , а може й тисячоріччями <g/> , вироблюваній ментальності українця <g/> . </p>
doc#16 В морально - етичній площині це прекрасно окреслив Макс Шелер <g/> : « <g/> Воля ( <g/> das Wollen <g/> ) зроджує завжди протилежність того <g/> , чого вона хоче <g/> , коли вона не підносить вищої цінности <g/> , здійснення якої <g/> , поглинаючи енергію людини <g/> , змушує забути погане <g/> , — а спрямовує себе на голе поборювання заперечення потягу <g/> , мета якого видається сумлінню " <g/> недоброю <g/> " <g/> .
doc#16 Але воно не мало доступу до глибин української духовости <g/> , воно було багато чим чуже українській духовій традиції <g/> , воно виросло в основному на зразку російського большевизму <g/> , будуючи себе за законом протилежности <g/> , — і тому перемогти свого ворога воно не могло <g/> . </p>
doc#16 Точнісінько так <g/> , як вибирав для себе Донцов <g/> .
doc#16 Маси принесли з собою не зфальшований « <g/> дух нашої давнини <g/> » — в дійсності дух інквізиційних кострищ і Гільйотин чужих революцій — вони принесли з собою справжню українську духовість <g/> , вони принесли з собою віру в себе як у народ <g/> , гармонійність душі української людини <g/> . </p>
doc#16 Маси принесли з собою не зфальшований « <g/> дух нашої давнини <g/> » — в дійсності дух інквізиційних кострищ і Гільйотин чужих революцій — вони принесли з собою справжню українську духовість <g/> , вони принесли з собою віру в себе як у народ <g/> , гармонійність душі української людини <g/> . </p>
doc#16 Дальша диференціяція <g/> , поскільки вона зв'язана з ексклюзивністю й ворожнечею між собою різних течій і течійок <g/> , означає шкідливу й марнотратну витрату сил національного організму на другорядні <g/> , а частіше просто непотрібні справи <g/> , себто йде тільки на користь нашому ворогові <g/> . </p>
doc#16 Він не може зрозуміти <g/> , що нова концепція включає в себе його концепцію <g/> , але як перейдений етап <g/> , і тому є вища <g/> , потужніша <g/> , величніша і єдина здатна перемогти <g/> .
doc#18 Так і те <g/> , що йде далі <g/> , — писане рукою і серцем одного читача <g/> , хоч він намагався вчитатися в твір більше <g/> , аніж вчитати себе в нього <g/> . </p>
doc#18 Батько процитував <g/> : " <g/> Мертва очам <g/> , німа для уха <g/> , жене від себе жизні духа <g/> " і т. д. </p><p> — Невжеж воно не гарне <g/> , не поетичне й не сильне <g/> ?
doc#18 Чи не було це актом найвищої гордині <g/> , а не любови або <g/> , якщо любови <g/> , то до себе <g/> ?
doc#18 Вершок трагедії Мойсея в тому <g/> , що це він і ніхто інший знає майбутнє <g/> , як би він перед тим <g/> , у патосі й інерції боротьби <g/> , не приховував від самого себе це знання </p><p> Франко був занадто тверезою людиною й позитивістом <g/> , щоб вірити в месіянізм націй <g/> .
doc#18 Як Мойсей <g/> , що </p><p> Для свойого народу </p><p> Лиш одну бачить ясну мету — </p><p> Незалежність <g/> , свободу ( <g/> VII <g/> , варіянт <g/> ) <g/> , — </p><p> так Франко років « <g/> Мойсея <g/> » не тільки розумів <g/> , що « <g/> національно-економічні питання самі собою <g/> , з залізною консеквенцією <g/> , пруть усяку націю до виборювання для себе політичної самостійности <g/> » ( <g/> « <g/> Поза межами можливого <g/> » <g/> , 1900 <g/> ) <g/> , і дотримувався « <g/> поняття нації як чогось органічного <g/> , історично конечного <g/> , нерозривного і вищого над усяку територіяльну організацію <g/> » ( <g/> « <g/> Суспільно-політичні погляди М. Драгоманова <g/> » <g/> , 1906 <g/> ) <g/> , але й вітав цей рух <g/> , це змагання і вважав себе за їхнього пророка і їхнього скромного робучого каменяра <g/> . </p>
doc#18 свойого народу </p><p> Лиш одну бачить ясну мету — </p><p> Незалежність <g/> , свободу ( <g/> VII <g/> , варіянт <g/> ) <g/> , — </p><p> так Франко років « <g/> Мойсея <g/> » не тільки розумів <g/> , що « <g/> національно-економічні питання самі собою <g/> , з залізною консеквенцією <g/> , пруть усяку націю до виборювання для себе політичної самостійности <g/> » ( <g/> « <g/> Поза межами можливого <g/> » <g/> , 1900 <g/> ) <g/> , і дотримувався « <g/> поняття нації як чогось органічного <g/> , історично конечного <g/> , нерозривного і вищого над усяку територіяльну організацію <g/> » ( <g/> « <g/> Суспільно-політичні погляди М. Драгоманова <g/> » <g/> , 1906 <g/> ) <g/> , але й вітав цей рух <g/> , це змагання і вважав себе за їхнього пророка і їхнього скромного робучого каменяра <g/> . </p>
doc#19 Це вже до пізніших літ стосуються його слова про потяг до літературної праці і систематичну роботу над складанням словника української мови <g/> , з скептичною оцінкою наслідків його праці <g/> : констатуючи <g/> , що « <g/> не робимо навіть того <g/> , що можна б робити безперечки <g/> » <g/> , І обвинуваючи себе в листі / ниського <g/> : « <g/> Дуже я не хапкий <g/> , дуже таки лінивии <g/> .
doc#19 Людина ця не тільки фактично була <g/> , а і відчувала себе нащадком запорізьких козаків <g/> ! </p>
doc#20 Я аж ніяк не беруся подавати себе як представника американізму <g/> , ні в фактичному стані <g/> , ні в намірах <g/> .
doc#22 І <g/> , мабуть <g/> , так само не випадково <g/> , остання література <g/> , що взялася за тему Дон Кіхота <g/> , була передвоєнна американська <g/> , література нації <g/> , що так довго вважала себе за забезпечену від недуги сучасності <g/> , найпевнішу себе й найбагатшу <g/> .