Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#20 далі називати її Марусею <g/> , вона стала якось само собою Марією Данилівною <g/> , незаперечним володарем
doc#21 . МУР <g/> , нарешті <g/> , дістав свій орган <g/> . Мій “ <g/> продаж <g/> ” себе дав позитивні наслідки <g/> . Вся праця <g/> , крім
doc#22 між двома системами <g/> . В одній вона здана на саму себе <g/> , ніхто не загрожує її існуванню <g/> , але ніхто й не
doc#23 — ці епітети поет залюбки прикладає до себе і до довкілля <g/> . Цьому похмурому світові
doc#24 » <g/> , що викликає найбільшу екстазу автора і вже з себе виділяє все багатство додаткових тонів —
doc#25 могло покріпити їхню тезу <g/> . </p><p> Михальчук показав себе тут не тільки добрим українським патріотом <g/> , а і
doc#26 поезії Котляревського безпосередньо виявляє себе у виборі слів <g/> , що їх нема в « <g/> Енеїді <g/> » <g/> , так тепер
doc#27 , як виняток <g/> , він впадає в тон порадника <g/> , він сам себе перериває <g/> , як от у листі до Броніслава
doc#28 дитинства <g/> , де поет то відокремлює себе від дитини <g/> , то ототожнює з нею <g/> , де все пронизує
doc#29 сума життів <g/> . Тисячоліття тому мистці потішали себе максимою Гіпократа Vita brevis <g/> , ars longa <g/> . До
doc#30 я свої 88. І не можу сказати <g/> , що став почувати себе загонистішим і задерикуватішим <g/> . І поки що не
doc#31 на скроні Хвильового <g/> , слід його пострілу в себе 13 травня 1933 р. </p><p> Яковенко відповідав статтею «
doc#32 людей з іншою біографією <g/> . Напівжартома <g/> , для себе <g/> , я називав їх любомудрами <g/> . Вони походили з
doc#33 забріханість – для інших і навіть для самих себе <g/> . Єдині <g/> , з ким можна звести бій з невеликим
doc#34 , і не допомагає <g/> , коли вона навіть сама себе не рятує <g/> , коли вона навіть іде на службу
doc#35 , але досі перебував у тіні і не смів голосно себе заявити <g/> , тип людини <g/> , що сама приборкує свої
doc#36 , а не навернення <g/> . Може Толстой і почував себе порадником і вчителем Ґе <g/> , але він таким не був <g/> .
doc#37 й неприховано тепер я пишу спогад <g/> . Про МУР і про себе <g/> . А може й про себе й МУР <g/> . </p><p> Тож передусім упроваджу
doc#38 філософського узагальнення про силу <g/> , що сама себе губить <g/> . Сюжет « <g/> Катерини <g/> » стиснений у
doc#39 переходить кладку <g/> . В ясний день він струшує з себе « <g/> цілі пригорщі ламаного та битого світла на