Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 З поезії Лятуринської я здебільшого усунене <g/> , опис поетчиних відчувань оминений <g/> , нам кажуть бачити світ і вслухуватися в нього <g/> , а не в примхи однієї душі <g/> .
doc#2 Ось дитинство й старість <g/> : </p><p> Світ весною — мов веселка <g/> : </p><p> очі не натішить <g/> . </p>
doc#2 <p> І все це разом і зокрема — наскрізь лірика <g/> , наскрізь Лятуринська <g/> , світ її очима <g/> .
doc#2 Але його світ зірвався з завіс <g/> , обрядовість — тільки спогад і нездійснена мрія <g/> , і його наскрізь суб'єктивні герої в корчових метаннях змушені якось пробивати в житті свій чисто індивідуальний шлях <g/> .
doc#2 Натомість світ Лятуринської і вся поведінка її героїв — наскрізь ритуальні <g/> , наскрізь традиційні <g/> , навіть у хвилини того <g/> , що здається найбільш особистими рішеннями <g/> .
doc#2 Ритуал у поетичному світі Лятуринської дає найкращу <g/> , ба більше <g/> , - єдино можливу форму всьому особистому - радості й горю <g/> , відчуттю соняшного тепла і розумінню приречености всього <g/> , що змагається й прагне <g/> .
doc#2 Ритуал вносить видимість і посутність гармонії в шорсткий і нерідко страшний <g/> , а вже завжди безжалісний світ <g/> , де кожного часу людина йде на двобій і останній суд <g/> , і ця гармонія робить світ прийнятним і поетичним <g/> , дає змогу значити знаками сонця кожну річ і слово <g/> .
doc#2 Ритуал вносить видимість і посутність гармонії в шорсткий і нерідко страшний <g/> , а вже завжди безжалісний світ <g/> , де кожного часу людина йде на двобій і останній суд <g/> , і ця гармонія робить світ прийнятним і поетичним <g/> , дає змогу значити знаками сонця кожну річ і слово <g/> .
doc#2 Обряд робить людину частиною світу <g/> , а світ — частиною людини <g/> , і так стає можлива перспектива — </p><p> Сім зірок <g/> , одне весельце <g/> , </p><p> а між ними місяць <g/> , — </p><p> і так затирається різниця між померлим батьком і осіннім сонцем <g/> . </p>
doc#2 Світ ширшає <g/> , струмені його спливаються в одне <g/> , і пластики вже не вистачає <g/> .
doc#2 » Світ розкриває своє багатство <g/> , і як же приємно <g/> , виявляється <g/> , </p><p> добірне зерно зсипати </p><p> в засіки і в скрині <g/> , </p><p> по коліна загрузати <g/> , </p><p> по коліна <g/> , по коліна </p><p> в злотній ріні <g/> . </p>
doc#2 <p> Так многоводою стала ця ріка <g/> , так багатим став світ і ми з ним <g/> , ведені ніжною рукою поетки <g/> .
doc#2 Кожна з них - малий світ у собі <g/> , а нанизані на нитку циклу <g/> , вони творять майже епос <g/> , і тоді вони розкриваються ще новими гранями <g/> .
doc#2 Бо Лятуринська має не тільки свій стиль <g/> , а і свій світ <g/> .
doc#2 І більше <g/> : вона має гармонію в своєму світі <g/> , і то гармонію <g/> , не куплену ціною оминання недогідного <g/> .
doc#4 » — </p><p> Тепер перед нами тема великого міста ще раз і взагаль- неніше — то було бите скло занедбаної дільниці <g/> , тепер перед нами Нью-Йорк <g/> , Америка <g/> , чужий світ <g/> .
doc#4 Щастя на світі все таки є <g/> , щастя Філемона й Бавкіди ( <g/> до яких я ще повернуся далі <g/> ) <g/> . </p>
doc#4 Спільним знаменником усього цього була віра в те <g/> , що і людину і світ можна беззастережно перебудовувати <g/> , бо в їхній основі лежить механічна сума механічних чинників <g/> . </p>
doc#4 У її світі є історичні події <g/> , але майже суцільно внутрішньоукраїнського характеру <g/> , та й ті взяті в відлуннях у її власній душі <g/> .
doc#4 <p> Отже <g/> , під ґетеансько-рількеанським комплексом у контексті цієї статті без назви не розумію я ні співмаштабности <g/> , ні поетичного стилю <g/> , ні жанрового оформлення <g/> , ні філософського підґрунтя <g/> , а тільки подібність у настрої <g/> , у баченні світу або — ще точніше — в бажанні бачити світ як осередок гармонії <g/> , рівноваги й спокою <g/> .