This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 | відчувань оминений <g/> , нам кажуть бачити | світ | і вслухуватися в нього <g/> , а не в примхи однієї душі |
doc#2 | і всі віки людини <g/> . Ось дитинство й старість <g/> : </p><p> | Світ | весною — мов веселка <g/> : </p><p> очі не натішить <g/> . </p><p> Гляне |
doc#2 | — наскрізь лірика <g/> , наскрізь Лятуринська <g/> , | світ | її очима <g/> . Таємниця вміння поетчиного зробити |
doc#2 | бояринові <g/> » і особливо в « <g/> Поетові <g/> » <g/> . Але його | світ | зірвався з завіс <g/> , обрядовість — тільки спогад і |
doc#2 | свій чисто індивідуальний шлях <g/> . Натомість | світ | Лятуринської і вся поведінка її героїв — |
doc#2 | пройняте Божим началом <g/> . Ритуал у поетичному | світі | Лятуринської дає найкращу <g/> , ба більше <g/> , - єдино |
doc#2 | і нерідко страшний <g/> , а вже завжди безжалісний | світ | <g/> , де кожного часу людина йде на двобій і останній |
doc#2 | на двобій і останній суд <g/> , і ця гармонія робить | світ | прийнятним і поетичним <g/> , дає змогу значити |
doc#2 | і слово <g/> . Обряд робить людину частиною світу <g/> , а | світ | — частиною людини <g/> , і так стає можлива |
doc#2 | розлуки з випещеним і його загибелі <g/> . | Світ | ширшає <g/> , струмені його спливаються в одне <g/> , і |
doc#2 | котку <g/> , йди <g/> , воркотку Присипляти нашу Злотку <g/> ! » | Світ | розкриває своє багатство <g/> , і як же приємно <g/> , |
doc#2 | . </p><p> Так многоводою стала ця ріка <g/> , так багатим став | світ | і ми з ним <g/> , ведені ніжною рукою поетки <g/> . Але |
doc#2 | поєднуються в цілість <g/> . Кожна з них - малий | світ | у собі <g/> , а нанизані на нитку циклу <g/> , вони творять |
doc#2 | Бо Лятуринська має не тільки свій стиль <g/> , а і свій | світ | <g/> . І більше <g/> : вона має гармонію в своєму світі <g/> , і то |
doc#2 | і свій світ <g/> . І більше <g/> : вона має гармонію в своєму | світі | <g/> , і то гармонію <g/> , не куплену ціною оминання |
doc#4 | , тепер перед нами Нью-Йорк <g/> , Америка <g/> , чужий | світ | <g/> . Але це не кінець <g/> , іде деталь зачиненого тепер |
doc#4 | , не хрумтить під ногами бите скло <g/> . Щастя на | світі | все таки є <g/> , щастя Філемона й Бавкіди ( <g/> до яких я ще |
doc#4 | усього цього була віра в те <g/> , що і людину і | світ | можна беззастережно перебудовувати <g/> , бо в |
doc#4 | всі ці речі в Наталі Лівицької-Холодної <g/> . У її | світі | є історичні події <g/> , але майже суцільно |
doc#4 | баченні світу або — ще точніше — в бажанні бачити | світ | як осередок гармонії <g/> , рівноваги й спокою <g/> . |