Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 <p> Раніше чи пізніше <g/> , все на світі має свій кінець <g/> .
doc#0 Ілюзія сковородинського « <g/> світ ловив мене <g/> , але не впіймав <g/> » <g/> . </p>
doc#0 Сковороду знову згадував Н. <g/> : світ ловив мене <g/> , але не впіймав <g/> . </p>
doc#0 Світ намірявся впіймати Н. <g/> , і тут мало-мало не спромігся <g/> . </p>
doc#0 Але один епізод у Штрасгофі мусить бути згаданий <g/> , бо там і тоді антисковородинський світ зробив другу спробу захопити до своїх мацалець Н. Першою <g/> , нагадаємо <g/> , була зустріч із громадянином Галицьким у Харкові <g/> .
doc#0 Усупереч усякій логіці <g/> , загально людській і воєнно-адмінісграційній <g/> , світ знову не впіймав Н. А в суті речі все було дуже просто <g/> .
doc#0 І світ стає простий <g/> .
doc#0 <p> Світ і далі ловив заїжджих зі сходу <g/> , світ в інших уніформах і з зовсім відмінною фразеологією <g/> .
doc#0 <p> Світ і далі ловив заїжджих зі сходу <g/> , світ в інших уніформах і з зовсім відмінною фразеологією <g/> .
doc#0 Світ від цього не змінився <g/> , чи він може змінитися <g/> , але наші руки чисті <g/> .
doc#0 ) минуло 115 років <g/> , а від смерти 75. Його — їх ми не забули — « <g/> Пригоди молодецького вояченька Швейка <g/> » побачили світ 1921-23. Чех в австро-угорській армії <g/> , найменше в світі дбав він за велич Австро-Угорщини та її не завжди героїчних збройних сил <g/> .
doc#0 ) минуло 115 років <g/> , а від смерти 75. Його — їх ми не забули — « <g/> Пригоди молодецького вояченька Швейка <g/> » побачили світ 1921-23. Чех в австро-угорській армії <g/> , найменше в світі дбав він за велич Австро-Угорщини та її не завжди героїчних збройних сил <g/> .
doc#1 Тема самотности <g/> , старости <g/> , очікування смерти <g/> , що розкривається у роздумах суб'єктивного ліричного персонажа <g/> , переростає у філософський узагальнюючий висновок про нікчемність і жалюгідність людини <g/> , кинутої у цей світ <g/> .
doc#1 При всій любові поета до цього світу — </p><p> Бач <g/> , який широкий <g/> , </p><p> Та високий <g/> , та веселий <g/> , </p><p> Ясний та глибокий <g/> , — </p><p> він сам просить свою товаришку Музу покинути цей світ разом з ним <g/> : </p><p><g/> …
doc#1 І всюди цей процес перегляду і переосмислення ішов в одному й тому ж напрямку <g/> : відмова від зовнішнього ефекту <g/> , зосередження дії на внутрішньому світі й духовних цінностях людини <g/> ; особливе відчуття вселенської злагоди <g/> , душевна рівновага <g/> , злиття зі Всесвітом в ідеальній гармонії <g/> . </p>
doc#1 Зло <g/> , що панує у світі <g/> , і далі боліло і гнівило його <g/> .
doc#1 Однак вона вже не скерована на те <g/> , щоб надихнути людей до соціяльного бунту <g/> , що втопить світ у морі крови <g/> .
doc#2 Василь Барка знайшов у її творчості « <g/> погляд з яким діти приходять від незнаного нам янгольського поля 1 знаходять наш світ новим <g/> , свіжим <g/> , цікавим <g/> » <g/> .
doc#2 До того ж <g/> , якщо психологічно людина перших поезій Лятуринської в найкращому випадку показує тільки одну сторону свого історичного взірця <g/> , то поетично вона живе в своєму світі <g/> , далекому від сучасного <g/> , і <g/> , через далекість <g/> , ми охоче погоджуємося приписати її печерній чи княжій добі <g/> , так само <g/> , як ми це робимо з « <g/> Весною священною <g/> » Стравинського в музиці чи зловісним кольоритом картин Реріха <g/> . </p>
doc#2 Але яке багатство наїжених і ікластих ритмів сховала Лятуринська за цією нібито безпорадністю і який свій світ створила <g/> ! </p>